«Роби добро і кидай його у воду».
Я,
как и все наши волонтеры, очень рада, что однажды мы нашли время, пришли на
занятие в школу клоунов и остались. Остались благодаря нам самим, благотворительной
организации «Сияние радуги» и, конечно же, нашему тренеру и учителю Яну. В
нашем коллективе образовались очень теплые и доверительные отношения. С
уверенностью скажу, что дружный коллектив это здорово, учитель, который знает
свое дело и учит нас – это дорого стоит, и самое главное – это возможность
помогать детям.
Так
как почти все мы новички и только набираемся опыта на самостоятельное действо,
то обычно, когда ходим к деткам в больницу поднимать им настроение, все больше
помогаем Яну. Но я хочу рассказать о своем первом опыте - дебюте. Главная наша задача
это раствориться в мире фантазий ребенка, увлечь его от реальности куда-то
далеко, где есть клоуны, где оживают воздушные шарики и превращаются в
животных, самолеты, штанги, цветы... Мы на свой страх и риск запускаем руки в
темноту и оттуда достаем сказочную страну, где в воздухе возникает радуга и на
ней сушится рыбка, только, что выловленная нами из пруда.
Итак,
в один такой волшебный день я набралась смелости и решила, что смогу все
сделать сама. Когда я вошла в палату, на меня с интересом уставились любознательные и открытые миру глазенки, благо
клоунский костюм уже располагает к веселью и поэтому делает за нас полработы. Перебирая
мысли в голове и пытаясь подстроиться под настроение ребенка и его желания,
решила достать мышку из «магического чемоданчика» и познакомить ее с Лерой.
Знакомство прошло на ура, а дальше то что? Моментально забылось все, выученные
заранее шутки и игры. Что же делать с мышкой?! А что, если спросить у Леры?! И
тут такое началось, нашу фантазию уже было невозможно удержать, развернулась
целая сказка. Мышке на помощь пришел волк, медведь и заяц, лиса и жабка и все
дружно начали строить дом. Медведь охотился на рыбу, не снимая шубы, так и
плавал одетый, даже удочку не использовал, ловил рыбку зубами. Нам было весело…
Казалось
бы, с одной стороны - простые вещи, придумывать историю и озвучивать разными
голосами сделанных из подручных материалов животных. А с другой стороны, почему
же они «простые»? Ведь с их помощью мы видим радость и счастье в глазах
маленького доверчивого ребенка, ощущаем, что благодаря этой игре, он смеется,
его глаза горят, а вокруг все исчезает: заботы, болезни, врачи… и унылая
больничная палата превращается в тридевятое королевство. Это настоящее чудо!
Мы
взрослые, очень нужны им, маленьким и беззащитным человечкам. И перед нами
лежит ответственность открывать двери в этот мир своим примером, своими
поступками, своими мыслями.
«Делай добро и бросай
его в воду. Оно не пропадёт— добром к тебе вернётся». Так гласит восточная
пословица. Общаясь с детьми, ты сам на время становишься
ребенком и это удивительно. Оставайтесь всегда молодыми, открывайтесь навстречу
всему новому, будьте примером для малышей и взрослых.
начинающий
доктор-клоун
Ольга
ГОЛУБЧЕНКО
www.pomogaem.com.ua
Я, як і всі наші
волонтери, дуже рада, що одного разу ми знайшли час, прийшли на заняття в школу
клоунів і залишилися. Залишилися завдяки нам самим, благодійній організації «Сяйво веселки» і,
звичайно ж, нашому тренеру і вчителеві Яну. У нашому колективі утворилися дуже
теплі і довірливівідносини. З упевненістю скажу, що дружний колектив це здорово, вчитель, який
знає свою справу і вчить нас - це дорого коштує, і найголовніше - це можливість
допомагати дітям.
Так як майже всі ми
новачки і тільки набираємося досвіду на самостійне дійство, то зазвичай, коли
ходимо до діток в лікарню піднімати їм настрій, все більше допомагаємо Яну. Але
я хочу розповісти про свій перший досвід - дебют. Головна наша задача це
розчинитися у світі фантазій дитини, забрати його від болючої реальності кудись далеко, де є клоуни, де оживають
повітряні кульки і перетворюються на тварин, літаків, штанги, квіти... Ми на свій страх і
ризик запускаємо руки в темряву і звідти дістаємо казкову країну, де в повітрі
виникає веселка і на ній сушиться рибка, тільки, що виловлена нами з ставка.
Отже, в один такий
чарівний день я набралася сміливості і вирішила, що зможу все зробити сама.
Коли я увійшла в палату, на мене з цікавістю прикипіли допитливі і відкриті світу
оченята, добре,клоунський костюм вже схиляєдо веселощів і тому робить за нас півроботи. Перебираючи думки в голові і
намагаючись підлаштуватися під настрій дитини і його бажання, вирішила дістати
мишку з «магічноївалізки» та познайомити її з Лєрою. Знайомство пройшло на ура, а далі то
що? Моментально забулося все, вивчені заздалегідь жарти та ігри. Що ж робити з
мишкою?! А може запитати
у Лєри?!
І тут таке почалося, нашу фантазію вже було неможливо утримати, розгорнулася
ціла казка. Мишці на допомогу прийшов вовк, ведмідь і заєць, лисиця і жабка, і всі дружно почали будувати будинок.
Ведмідь полював на рибу, не знімаючи шуби, так і плавав одягнений, навіть вудку
не використав, ловив рибку зубами. Нам було весело...
Здавалося б, з одного
боку - прості речі, придумувати історію і озвучувати різними голосами зроблених
з підручних матеріалів тварин. А з іншого боку, чому ж вони «прості»? Адже з їх
допомогою ми бачимо радість і щастя в очах маленького довірливого дитини,
відчуваємо, що завдяки цій грі, він сміється, його очі горять, а навколо все
зникає: турботи, хвороби, лікарі... і смутна лікарняна палата перетворюється на
тридев'яте королівство. Це справжнє
диво!
Ми дорослі, дуже
потрібні їм, маленьким і беззахисним. І перед нами лежить відповідальність
відкривати двері в цей світ своїм прикладом, своїми вчинками, своїми думками.
«Роби добро і кидай
його у воду. Воно не пропаде - добром до тебе повернеться». Так свідчить східна
приказка. Спілкуючись з дітьми, ти сам на якусь мить стаєш дитиною і це дивовижно.
Залишайтеся завжди молодими, відкривайтеся назустріч всьому новому, будьте
прикладом для малюків і дорослих.
початківець
лікар-клоун
Ольга ГОЛУБЧЕНКО
www.pomogaem.com.ua
