Уміння торгуватися - в крові?
Каждый раз, размышляя
на эту тему, я вспоминаю 9 мая в 9 классе. Нам надо поздравить не просто ветеранов,
живущих на подшефной нам улице (там мы
обходились букетом сирени оборванной у кого-нибудь из одноклассников в частном дворе),
а кого-то ветерана нужно поздравить гвоздиками. Собрали деньги в классе
и поехали с Юлькой как самые
инициативные на рынок (тогда цветы продавались только там). Я до сих пор помню, что гвоздики стоили
1,20 грн. Продавщица нам скинула до 1,15. Но со мной была Юля и она не
собиралась сдаваться так просто: в общем, гвоздики нам отдали по 95 коп, чтобы
мы не портили ей нервы. Юля умела торговаться, а мне было интересно за ней
наблюдать.
Потом со временем я тоже стала торговалась, но не ради денег, а ради какого-то «спортивного»
интереса – получиться или нет. Ну, знаете, подростки иногда не платят за проезд
– не потому что нет денег, а ради этого интереса «получиться проехать зайцем
или высадят».
Потом появились магазины, ценники на одежде, пара продавцов на торговый зал - и
торговаться нет возможности. И я вздохнула спокойно. Здесь у меня есть один
простой выбор: если подходит – покупаю, если нет – разворачиваюсь и ухожу.
Когда мои друзья приезжают из Турции, Египта или Израиля, то все рассказывают о больших восточных базарах, где
умение торговаться - это искусство, такая своеобразная игра для продавца и
покупателя, и самое главное, что выбора особо нет: или ты торгуешься и
покупаешь товар по нормальной цене или не торгуешься и покупаешь его в 5 раз дороже.
Кстати, из всех рассказанных историй, самая большая скидка - в 18 раз! И я понимаю,
что такой отдых и туризм не для меня, т.к. я терпеть не могу торговаться.
И здесь все мои
знакомые удивляются как так, ведь я с большим энтузиазмом рассказывают, что мне
удалось купить какое-то медицинское оборудование на 200 грн. дешевели, а на
двух получается 400. А если купить 5, то на разницу получиться еще одно. Разве
это не то же самое, что торговаться на рынке?
Но для меня это совсем другое: одно дело просить о скидке для себя, зная, что
изначально цена завышена, а совсем другое, когда средства собраны усилиями многих людей. Иногда недостающие 500 грн на
оборудование собираются месяц, поэтому каждая сэкономленная гривна – это
возможность помочь еще одному нуждающемуся. И на моей совести лежит приобретение оборудования,
медикаментов или путевки как можно дешевле, не потратив ни единой лишней гривны.И
это вовсе не вопрос спортивного интереса.
И если сейчас тот, у
кого мы покупаем оборудование, медицинские товары и др., читает эту статью, пользуясь
случаем, хочу выразить Вам безграничную благодарность за предоставленные скидки
и льготы. Спасибо огромное! Предоставление скидки – это тоже благотворительность.
P.S.
Мы будем очень рады, если у Вас появится желание и возможность увеличить
скидки еще немного.
По
всем вопросам обращайтесь
руководитель
программы «Здоровый ребенок»
Анастасия
Осипова
+38
099-93-77-558, (056) 732-48-07
osipova@deti.dp.ua
Проект «Современная
больница»
www.pomogaem.com.ua
Щоразу, розмірковуючи
на цю тему, я згадую 9 травня в 9 класі. Нам треба привітати не просто
ветеранів, що живуть на підшефнійнам вулиці (там ми обходилися букетом бузку обірваного у кого-небудь з однокласників в дворі),
а іншоговетерана потрібно привітати гвоздикою.
Зібрали гроші в класі і поїхали з Юлькою як самі ініціативні на ринок (тоді
квіти продавалися тільки там). Я досі пам'ятаю, що гвоздики коштували 1,20 грн.
Продавецьнам скинула до 1,15. Але зі мною була Юля і вона не збиралася здаватися так
просто: загалом, гвоздики нам віддали по 95 коп, щоб ми не псували їй нерви.
Юля вміла торгуватися, а мені було цікаво за нею спостерігати.
Потім з часом я теж
стала торгуватися,
але не заради грошей, а заради якогось «спортивного» інтересу - вийде чи ні. Ну, знаєте, підлітки іноді не
платять за проїзд не тому що немає грошей, а заради цього інтересу «вийде проїхати зайцем або висадять». Потім з'явилися магазини, цінники на
одязі, пара продавців на торговий зал - і торгуватися немає можливості. І я
зітхнула спокійно. Тут у мене є один простий вибір: якщо підходить - купую,
якщо ні - розвертаюся і йду.
Коли мої друзі
приїжджають з Туреччини, Єгипту чи Ізраїлю, то все розповідають про великі
східнібазари,
де вміння торгуватися - це мистецтво, така своєрідна гра для продавця і
покупця, і найголовніше, що вибору особливо немає: або ти торгуєшся і купуєш
товар за нормальною ціною або торгуєшся і купуєш його в 5 разів дорожче. До
речі, з усіх розказаних історій, найбільша знижка - в 18 разів! І я розумію, що
такий відпочинок і туризм не для мене, тому що я терпіти не можу торгуватися.
І всі мої знайомі
дивуються як так, адже я з великим ентузіазмом розповідаю, що мені вдалося
купити якесь медичне обладнання на 200 грн. дешевше, а на двох виходить 400. А якщо
купити 5, то на різницю вийдеще одне. Хіба це не те ж саме, що торгуватися на ринку?
Але для мене це
зовсім інше: одна справа просити про знижку для себе, знаючи, що спочатку ціна
завищена, а зовсім інша, коли кошти зібрані силою багатьох людей. Іноді відсутні
500 грн на обладнання збираються місяць, тому кожна зекономлена гривня -
це можливість допомогти ще одному нужденному. І на моїй відповідальності придбати обладнання,
медикаменти або путівку якомога дешевше. І це зовсім не питання спортивного
інтересу.
І якщо зараз той, у кого ми купуємо обладнання, медичні товари та ін., читає
цю статтю, користуючись нагодою, хочу висловити Вам безмежну вдячність за
надані знижки та пільги. Величезне дякую! Надання знижки – це також благодійність.
P.S. Ми будемо дуже раді, якщо у Вас з'явиться бажання і
можливість збільшити знижки ще трохи.
З усіх питань звертайтеся
керівник програми
«Здорова дитина»
Анастасія Осипова
+38
099-93-77-558, (056) 732-48-07
osipova@deti.dp.ua
Проект «Сучасна лікарня»
www.pomogaem.com.ua
