Почати життя спочатку
Долгое время в нашей стране не знали, кто такие переселенцы. Но уже почти два года как это название никого не удивляет. Оно вошло в обиход, и слыша его, мы думаем о тех, кто убежал от войны и живет в другом мире, не военном, без взрывов и ежеминутной опасности для жизни.
Мы работаем с людьми, которые переехали из Донбасса прошлым летом. Тогда многие бежали из Славянска и Краматорска, не успевая взять с собой ничего, кроме паспорта. В то тяжелое для страны лето вся команда БФ «Помогаем» работала в лагере для беженцев, организованном сразу, как только возникла такая потребность.
Мы оказывали им разную помощь. Предоставляли крышу над головой, еду, одежду, помогали найти новое жилье, оказывали юридическую и психологическую поддержку.
С тех пор кое-что изменилось. Стихийных беженцев уже почти нет. Появились люди, которые осознанно переселились из зоны АТО в другие регионы.
Мы продолжаем поддерживать этих людей, и материально, и на психологических тренингах, выезжаем к семьям переселенцев в райцентры области. На наших мероприятиях специалисты общаются с детьми и их родителями, помогают понять процессы, которые происходят в результате острого стресса, травмы, и дают рекомендации.
Еще один аспект работы – работа с детьми в группах. Это очень ресурсный и эффективный вид психологической помощи детям, пострадавшим от войны.
В таких группах собираются ребята, которые были свидетелями или участниками тяжелых событий, и те, семьи которых успели выехать из своего города до прихода туда военных действий. В каждом случае можно говорить о том, что дети пострадали от войны, только степень травмы различная. Из-за внезапного переезда у многих детей и взрослых разрушаются представления о себе, планы, надежды, связи, мечты, резко меняется образ жизни, теряется статус.
Цель работы в детской группе – помощь в адаптации и реабилитации ребенка, на жизненном пути которого встретилась война. Нужно помочь ему образовать новые связи, найти свое место в детских коллективах, продолжить свою линию жизненной непрерывности. То есть ощутить себя не только переселенцем, но и личностью, со своими интересами, радостями и переживаниями.
В групповой работе мы использовали разные арт-терапевтические техники, которые помогают ребенку проговорить, прорисовать, другими способами выразить свои чувства и переживания. А еще - научиться с ними справляться, контролировать. Когда детям удается овладеть своими чувствами, это помогает ощутить контроль над ситуацией. Именно этого очень не хватает людям, которые потеряли жизненное равновесие из-за кризисных ситуаций.
На наших встречах ребята могут получить безопасное место, где никто их не упрекнет и где они могут рассказать о своих волнениях, тревогах, страхах. Ведь в их жизни многое просто перевернулось. Они столкнулись с совершенно недетскими обстоятельствами. Большинство из них потеряли своих друзей, школу, учительницу, к которым были привязаны. Дети расстались с любимыми вещами, дорогим сердцу двором, улицей, домом и даже кроватью. Об этом они говорят на наших встречах.
А еще они включены в политическую и экономическую, совсем недетскую часть жизни. Дети-переселенцы переживают о «хлебе насущном», о том, где и как будут жить дальше, когда смогут вернуться домой. И это не может не волновать нас, взрослых.
С девочками и мальчиками, состояние которых особенно тревожит, я работаю еще и индивидуально, иногда приглашая родителей на такие встречи, объясняя, как мама или папа могут помочь своему ребенку. Зачастую родители также нуждаются в той или иной психологической помощи, и тогда этому мы тоже уделяем время.
Очень важно понимать, что дети, несмотря на то, что пережили сами, ориентированы на состояние родителей. Чем стабильнее и увереннее родители, тем спокойнее их дети, тем более безопасно они себя ощущают.
Очень важно для людей, уехавших из зоны АТО, ощущение поддержки, удовлетворения самых важных потребностей, которое нарушилось из-за переезда, нехватки средств, отсутствия понимания и сочувствия со стороны общества: школы, соседей, государственных служб.
Надеюсь, те люди, которые вынужденно покинули свой дом, работу, близких людей, находят для себя что-то важное и полезное в нашей работе с ними.
Марианна Лапина
Тривалий час у нашій країні не знали, хто такі переселенці.
Але вже майже два роки як ця назва нікого не дивує. Вона увійшла в побут, і
коли ми її чуємо, думаємо про
тих, хто втік від війни і живе в іншому світі, не військовому, без вибухів і
щохвилинної небезпеки для життя.
Ми працюємо з людьми, які переїхали з Донбасу минулого літа.
Тоді багато хто тікав зі
Слов'янська й Краматорська,
не встигаючи взяти з собою нічого, крім паспорта. У те важке для країни літо вся команда БФ «Помагаємо» працювала в таборі для біженців, організованому відразу,
як тільки виникла така потреба.
Ми надавали їм різну допомогу. Надавали дах над головою,
їжу, одяг, юридичну та психологічну підтримку , допомагали знайти нове житло.
З тих пір дещо змінилося. Стихійних біженців вже майже
немає. З'явилися люди, які усвідомлено переселилися із зони АТО в інші регіони.
Ми, продовжуємо підтримувати цих людей, і матеріально, і на
психологічних тренінгах, виїжджаємо до сімей переселенців у райцентри області. На наших заходах фахівці спілкуються з дітьми та їхніми батьками, допомагають
зрозуміти процеси, які відбуваються в результаті гострого стресу, травми, і
дають рекомендації.
Ще один аспект роботи - робота з дітьми в групах. Це дуже
ресурсний і ефективний вид психологічної допомоги дітям, постраждалим від
війни.
У таких групах збираються хлопці й дівчата, які були свідками або
учасниками важких подій, і ті, сім'ї яких встигли виїхати зі свого міста до
приходу туди військових дій. У кожному випадку можна говорити про те, що діти
постраждали від війни, тільки ступінь травми різний. Через раптове переїзд у багатьох дітей
і дорослих руйнуються уявлення про себе, плани, надії, зв'язки, мрії, різко змінюється спосіб життя,
втрачається статус.
Мета роботи в дитячій групі - допомога в адаптації та
реабілітації дитини, на життєвому шляху якої зустрілася війна. Потрібно допомогти їй утворити нові зв'язки, знайти своє місце
в дитячих колективах, продовжити свою лінію життєвої безперервності. Тобто
відчути себе не тільки переселенцем, але й особистістю, зі своїми інтересами,
радощами і переживаннями.
У груповій роботі ми використовували різні арт-терапевтичні
техніки, які допомагають дитині проговорити, промальовувати, іншими способами
висловити свої почуття і переживання. А ще - навчитися з ними справлятися,
контролювати. Коли дітям вдається опанувати свої почуття, це допомагає відчути контроль
над ситуацією. Саме цього дуже не вистачає людям, які втратили життєву рівновагу через кризову ситуацію.
На наших зустрічах хлопці й дівчата отримують безпечне місце, де ніхто їм не дорікне і де вони можуть розповісти про свої хвилювання. Адже в
їхньому житті багато що просто перевернулося. Вони зіткнулися з абсолютно
недитячими обставинами. Більшість з них втратили своїх друзів, школу,
вчительку, до яких були прив'язані. Діти розлучилися з улюбленими речами,
дорогим серцю двором, вулицею, будинком і навіть ліжком. Про це вони говорять
на наших зустрічах.
А ще вони включені в політичну та економічну, зовсім
недитячу частину життя.
Діти-переселенці переживають про «хліб насущний», про те, де і як будуть жити
далі, коли зможуть повернутися додому. І це не може не хвилювати нас, дорослих.
З дівчатками і хлопчиками, стан яких особливо турбує, я
працюю ще й індивідуально, іноді запрошуючи батьків на такі зустрічі,
пояснюючи, як мама або тато можуть допомогти своїй дитині. Найчастіше батьки
також потребують тієї чи іншої психологічної допомоги, і тоді цьому ми теж
приділяємо час.
Дуже важливо розуміти, що діти, незважаючи на те, що
пережили самі, орієнтовані на стан батьків. Чим стабільніші й упевненіші батьки, тим спокійнішіїхні діти, тим більш безпечно вони себе відчувають.
Дуже важливедля людей, які виїхали із зони АТО, відчуття підтримки, задоволення
найважливіших потреб, яке порушилося через переїзд, нестачу коштів, відсутність розуміння і співчуття з боку
суспільства: школи, сусідів,
державних служб.
Сподіваюся, ті люди, які вимушено покинули свій будинок,
роботу, близьких людей, знаходять для себе щось важливе і корисне в нашій
роботі з ними.
Маріанна Лапіна
