Не тільки любов

Что связывает
ребенка и родителей?
- Конечно же,
любовь! – воскликнут люди, которые опираются на традиционные представления о
семье, где родители сначала влюбляются, женятся, а потом у них рождается малыш.
В прошлом
веке психолог по фамилии Дж. Боулби попытался объяснить детско-родительскую
связь не только любовью, но и наличием особого эмоционального состояния –
привязанности. Выяснилось, что при правильно сформированной привязанности,
ребенок вырастает в благополучного взрослого, который способен хорошо
адаптироваться в социуме и создать счастливую семью. А вот всевозможные
нарушения привязанности ведут к тому, что человек фактически всю жизнь будет
испытывать эмоциональные страдания, вряд ли станет успешным в обществе, да и
семейное счастье станет для него, скорее всего, недостижимой мечтой.
Такой
невеселый сценарий развития подстерегает детей выросших в неблагополучных
семьях, а особенно это касается детей-сирот и тех, кто остался без родительской
опеки по причине асоциальности родителей.
Привязанность
к матери возникает у ребенка еще в период его внутриутробного развития и после
рождения эта связь становится все крепче. Каждый малыш нуждается в своем
взрослом не только для того, чтобы элементарно выжить, но для того, чтобы
суметь реализовать биологически запрограммированное чувство привязанности.
На
невероятное количество сложностей натыкаются сегодня приемные родители и
родители-воспитатели, надеясь, что подарив брошенным детям свою любовь и ласку,
сумеют отогреть их заледеневшие сердца. Однако, оказывается, что одной любви
мало… И тогда приемные родители нуждаются в помощи специалистов-психологов. В
информации, которая помогла бы найти ответы на столь волнующий вопрос: «Что
делать с растущим человеком, который не только не готов насытиться любовью
новых родителей, но и просто не может ее распознать и принять?»
Тренинг под
названием «Когда одной любви мало» прошел при поддержке фонда Рината Ахметова
«Развитие Украины». Благодаря поддержке фонда приемные родители и
родители-воспитатели в течение трех дней имели возможность не только послушать
лекционный материал тренинга, но и почувствовать себя на месте детей с
нарушением привязанности.
Очень
неожиданно для двадцати двух приехавших на тренинг родителей было узнать, что
привязанность имеет не только положительные стороны, но и делает нас уязвимыми
и, в буквальном смысле, зависимыми от объекта притяжения. И дети, и взрослые
испытывают очень сильные негативные чувства, когда человек, к которому они
привязаны, ведет себя по отношению к ним не просто безразлично, но и порой,
слишком жестоко и бесчеловечно. Однако они продолжают постоянно надеяться, что
жестокость обернется любовью…
Бурю эмоций
вызвала у участников тренинга демонстрация английского документального фильма о
маленьком Джоне, которого родители вынуждены были временно поместить в дом
ребенка. Недетские страдания полуторагодовалого малыша не смогли оставить
равнодушными ни мужчин, ни женщин. Некоторые родители даже засомневались в том,
что ребенок в столь нежном возрасте может так глубоко и не по-детски переживать
разлуку с близкими.
Много
упражнений тренинга было подобрано таким образом, чтобы родители могли
почувствовать себя и в роли грудного ребенка, и в роли двухлетки-«юбочника».
Особенным открытием стала разница в желаниях первоклашек и ожиданиях их
взрослых. Оказалось, что дети мечтают об игрушках, прогулках и удовольствиях, а
их родители - об успешности в школе, прилежании и самом-самом умном ученике в
классе. Такая разность во взглядах ведет не просто к детско-родительским
конфликтам, а к полному непониманию между ними.
Психологи-тренеры Марианна Лапина и Оксана Костинская рассказали
родителям о возрастных кризисах и о том, как грамотно их преодолевать. Для
многих из присутствующих было неожиданным узнать, что возрастные кризисы – это
не только признак того, что ребенок успешно развивается, но и то, что
совместное проживание кризисов привязывает родителей и детей еще более крепко
друг к другу.
Для всех участников
тренинга стало открытием, что в душе взрослых по-прежнему живет «внутренний
родитель», который просыпается в эмоционально насыщенных ситуациях с детьми и
неосознанно руководит родительскими поступками. Это значит, что если взрослый в
собственном детстве переживал телесные наказания со стороны родителей, то и
собственных детей он может воспитывать аналогичным образом. А если родители
решали конфликты мирным путем, то и их ребенок не станет бить своих детей.
Очень
интересной была часть тренинга, посвященная исправлению нарушенной
привязанности. Это помогло родителям осознать особенности своих детей и
подарило надежду, что при наличии определенных знаний есть шанс отрастить те
глубокие чувства, которые приемные дети в своей непростой жизни просто не
успели испытать.
Сложной и
непростой стала тема о детях, переживших насилие со стороны их прежних
взрослых. Приемные родители эмоционально делились собственным горьким опытом
выхаживания травмированных ребят и прислушивались к психологам, которые
делились информацией о том, как распознать насилие над ребенком и как можно
справиться со столь значительной травмой.
Три дня
тренинга были настолько насыщены полезной информацией, что в конце каждого из
дней группа не желала расходиться и готова была работать еще неопределенно
долго.
После
окончания тренинга большинство родителей говорило о том, что в подобных встречах
они хотели бы участвовать как можно чаще, потому что они стали поистине незаменимым источником очень важной и нужной информации.
Психолог, тренер
Оксана КОСТИНСКАЯ
www.pomogaem.com.ua

Що пов'язує дитину і батьків?
- Звичайно ж, любов! - Вигукнуть
люди, які спираються на традиційні уявлення про сім'ю , де батьки спочатку
закохуються, одружуються, а потім у них народжується маля.
У минулому столітті психолог за
прізвищем Дж. Боулбі спробував пояснити дитячо - батьківський зв'язок не тільки
любов'ю, але і наявністю особливого емоційного стану - прихильності.
З'ясувалося, що при правильно сформованій прихильності, дитина виростає благополучною
дорослою людиною, яка здатна добре адаптуватися в соціумі і створити щасливу
сім'ю. А ось всілякі порушення прихильності ведуть до того, що людина фактично
все життя буде відчувати емоційні страждання, навряд чи стане успішним у
суспільстві, та й сімейне щастя стане для нього, швидше за все, недосяжною
мрією.
Такий невеселий сценарій розвитку
підстерігає дітей, що виросли в неблагополучних сім'ях, а особливо це
стосується дітей-сиріт і тих, хто залишився без батьківського піклування з причини
асоціальності батьків.
Прихильність до матері виникає у дитини ще
в період його внутрішньоутробного розвитку і після народження цей зв'язок стає міцнішим.
Кожен малюк потребує дорослого не тільки для того, щоб елементарно вижити, але
для того, щоб зуміти реалізувати біологічно запрограмоване почуття прихильності.
На неймовірну кількість складнощів
натикаються сьогодні прийомні батьки та батьки-вихователі, сподіваючись, що
подарувавши кинутим дітям свою любов і ласку, зуміють відігріти їх захололі
серця. Однак, виявляється, що однієї любові мало... І тоді прийомні батьки
потребують допомоги фахівців - психологів. В інформації, яка допомогла б знайти
відповіді на настільки хвилююче питання: «Що робити зі зростаючою людиною, яка не тільки не готова насититися любов'ю нових батьків, а й просто не може її розпізнати і
прийняти?»
Тренінг під назвою «Коли одного
кохання мало» пройшов за підтримки фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».
Завдяки підтримці фонду прийомні батьки та батьки-вихователі протягом трьох
днів мали можливість не лише послухати лекційний матеріал тренінгу, а й відчути
себе на місці дітей з порушенням прихильності.
Дуже несподівано для двадцяти двох батьків, що приїхали на тренінг, було дізнатися , що прихильність має не тільки позитивні сторони, але
і робить нас вразливими і, в буквальному сенсі, залежними від об'єкта тяжіння.
І діти, і дорослі відчувають дуже сильні негативні почуття, коли людина, до
якої вони прив'язані, веде себе по відношенню до них не просто байдуже, але і
деколи, занадто жорстоко і нелюдяно. Однак вони продовжують постійно
сподіватися, що жорстокість обернеться любов'ю...
Бурю емоцій викликала в учасників
тренінгу демонстрація англійської документальної стрічки про маленького
Джоні, якого батьки змушені були тимчасово помістити в будинок дитини. Недитячі
страждання півторарічного малюка не змогли залишити байдужими ні чоловіків, ні
жінок. Деякі батьки навіть засумнівалися в тому, що дитина в такому ніжному
віці може так глибоко і не по-дитячому переживати розлуку з близькими.
Багато вправ тренінгу було підібрано
таким чином, щоб батьки могли відчути себе і в ролі немовляти, і в ролі двохрічної дитини, що
тримається маминої спвдниці. Особливим
відкриттям стала різниця в бажаннях першокласників і очікуваннях їх дорослих. Виявилося, що діти мріють про іграшки, прогулянки і задоволення, а їхні батьки - про успішність у школі та старанність . Така різниця
в поглядах веде не просто до дитячо-батьківських конфліктів, а до повного нерозуміння між ними.
Психологи - тренери Маріанна Лапіна
та Оксана Костинська розповіли батькам про вікові кризи і про те, як грамотно їх долати. Для багатьох з присутніх було
несподіваним дізнатися, що вікові кризи - це не тільки ознака того, що дитина
успішно розвивається, а й те, що спільне проживання криз прив'язує батьків і
дітей ще більш міцно один до одного.
Для всіх учасників тренінгу стало
відкриттям, що в душі дорослих живе «внутрішній батько», який прокидається в
емоційно насичених ситуаціях з дітьми і несвідомо керує батьківськими вчинками.
Це означає, що якщо дорослий у власному дитинстві переживав тілесні покарання з
боку батьків, то й власних дітей він може виховувати аналогічним чином. А якщо
батьки вирішували конфлікти мирним шляхом, то і їх дитина не стане бити своїх
дітей.
Дуже цікавою була частина тренінгу,
присвячена виправленню порушеною прихильності. Це допомогло батькам усвідомити
особливості своїх дітей і подарувало надію, що за наявності певних знань є шанс
відростити ті глибокі почуття, які прийомні діти в своє непросте життя просто
не встигли випробувати.
Складною і непростою стала тема про дітей, які пережили насильство з боку дорослих.
Прийомні батьки емоційно ділилися власним гірким досвідом виходжування
травмованих дітей і прислухалися до психологів,
які ділилися інформацією про те, як розпізнати насильство над дитиною і як
можна впоратися з настільки значною травмою.
Три дні тренінгу були настільки
насичені корисною інформацією, що наприкінці кожного з днів група не бажала
розходитися і готова була працювати ще невизначено довго.
Після закінчення тренінгу
більшість батьків говорило про те , що в подібних зустрічах вони хотіли б брати
участь як можна частіше, тому що вони стали дійсно незамінним джерелом дуже важливої та потрібної інформації .
Психолог, тренер
Оксана КОСТИНСЬКА
www.pomogaem.com.ua