Щастя - це коли тебе розуміють...

img

Підтримка родини

Щастя - це коли тебе розуміють...

Це фраза зі старого радянського фільму яка дуже пасує нашій групі взаємодопомоги прийомних батьків, «Бесідка».

Якщо задуматися про те, навіщо люди об'єднуються в колективи, різні групи, в тому числі і сім'ї, можна зрозуміти, що це для того, щоб відчувати себе більш безпечно. Потреба в безпеці - одна з базових потреб для людини. Її можна задовольнити тільки в сім'ї, а ще в спільноті людей, яким ти довіряєш.

Наша організація допомагає прийомним батькам об'єднатися, відчути поруч з собою плече друга, людину, яка розуміє твої переживання, страхи, невдачі. А так само здатного розділити твої радості й досягнення. Іноді, прийомні діти, які щойно «розморозились» після довгого і нелегкого шляху в прийомну сім'ю, починають демонструвати успіхи в особистому зростанні, у навчанні. І такі успіхи для стороннього погляду можуть здатися не такими вже й великими. Ну і що з того, що вивчив букви в 7 років? А якщо ця дитина почала ходити тільки в 4 роки, а говорити - ще пізніше. Хіба це не результат? Розділити радість від таких досягнень можуть тільки ті, хто і сам долає труднощі розвитку разом з дітьми, пережили комплексну травму - знедолення, насильство, втрату, травму прихильності.

А хто, крім таких же прийомних батьків, здатний зрозуміти радість від того, що дитина почала тобі довіряти, і тому біжить за розрадою саме до тебе, розповідає свої образи і дитячі негаразди. Або, як маленький Сергійко нібито ненароком каже своєму татові про те, що пам'ятає, як його зовсім ще малюка забирали з лікарні прийомні батьки. І як він чекав і хвилювався, що його не візьмуть до себе ці тоді ще погано знайомі дорослі. Тато і мама думали, що він це давно забув, або в його маленькій голівці не могло поміститися розуміння всього того, що з ним відбувалося. Але, мало пройти кілька років, щоб дитина змогла про це своєму переживанні розповісти новим батькам.

Багато інших історій, наприклад про те, як складно було Марійці взагалі щось запам'ятати, і через це вона терпіти не могла зошити, рвала підручники, навіть ненавиділа вчительку. А потім, завдяки терпінню і розумінню батьків, спільній роботі зі школою, вона стала однією з перших в класі.

Де ще можна поділитися тим, що дитина краде, не боячись почути у відповідь: «Ви самі винні, вони брали?», Або «Не вмієте виховувати, навіщо скаржитеся?». А на свої переживання про постійне фантазування або грубубрехнюдоньки чи синочка - «А що ви хотіли ще від ТАКИХ дітей? У всьому винні гени».

Коли ти потрапляєш в складну ситуацію, ти очікуєш від інших розуміння, співчуття, допомогу у вирішенні складних питань. А від докорів легше точно не стає. Навпаки, приходить відчуття тривоги, відчуття безсилля і власної некомпетентності. А це зовсім не те, що необхідно прийомним батькам, які потрібні діткам, щоб допомогти вилікувати їх душевні рани.

Наші зустрічі - це можливість виговоритися і почути досвід інших людей. Не варто думати, що тут ми просто «співаємо хвалебні оди» один одному. Ні, ми спілкуємося, ділимося переживаннями, розбираємо конкретно ситуації, намагаємося стати на місце один одного, подивитися на світ поглядом дитини і це дає кожному з нас відчуття «ми». А це означає, що ти не один на один з проблемами, а є люди, які готові тебе підтримати і допомогти.

Правила нашої групи, а за ними строго стежить ведучий групи: немає критики і докорів, повага чужої думки і досвіду, і найголовніше, мабуть, конфіденційність.

Батьки знайомляться на наших зустрічах один з одним, зустрічають старих знайомих з курсів, по спілкуванню на тренінгах і приходить розуміння того, наскільки велике наше співтовариство прийомних батьків, як багато вже пройдено на шляху допомоги діткам, які опинилися у важкій ситуації.

Історії багатьох сімей вражають, дивують і надихають на те, що всі проблеми можна вирішити, а труднощі подолати.

Я вже півтора року є куратором цієї групи. Як сімейний психолог, я і до цього часу багато працювала з сім'ями. Але учасники наших зустрічей, прийомні батьки, мені відкрили новий погляд на виховання дітей, подарували мені безцінний досвід розуміння душі маленьких людей. Багато знань я так само почерпнула з літератури, семінарів, спілкування з сім'ями на виїзних зустрічах. І тепер мені є чим поділитися. І якраз цьому - відповідям на запитання, чи поясненням теоретичного матеріалу присвячена друга частина роботи групи взаємопідтримки «Бесідка».

Повертаючись до роздумів про почуття безпеки, розумієш, як важлива не тільки фізична безпека. З нею, найчастіше, все гаразд в мирний час. А ось з психологічної безпекою все набагато складніше. Ми часто не захищені від критики і претензій, докорів і негативізму по відношенню до себе. А, якщо, ми перестаємо вірити в себе, у свої здібності, компетентність, довіряти своєму досвіду, то стаємо ще більш уразливими. А що може бути гірше для прийомної дитини, та й не тільки для неї, для всієї родини - невпевнені у собі, тривожні, засмикані батьки? Тільки тато і мама, які емоційно зовсім вигоріли і стали байдужими. Наші зустрічі - хороший ресурс для підтримки своєї психологічної захищеності. І тому, ми запрошуємо всіх прийомних батьків Дніпропетровської області скористатися цією можливістю.

Збираємося ми 4 рази на місяць - дві зустрічі у вихідні (неділя) і дві - в будні дні (четвер). Думаю, що навіть в сильно завантаженому графіку можна відшукати хоча б пару днів на місяць, щоб зустрітися у нас у«Сяйвівеселки» з однодумцями. Діліться своїм досвідом, не консервуйте його! Ніхто не знає, як він може допомогти дитині або іншим татові з мамою. Говоріть про свої труднощі з тими, хто в змозі вислухати і зрозуміти, не замикайтеся в собі. І тоді ви відчуєте себе набагато безпечніше.

 

 

Маріанна Лапіна,

сімейний психолог

www.pomogaem.com.ua

Залиште свій коментар