Щоденник кримського мандрівника

img

Розвиток 1 446

Щоденник кримського мандрівника

В жизни никогда не бывает случайных встреч и знакомств. Каждый день мы сталкиваемся с огромным количеством людей, которые обладают определенными качествами и характером. Одни приходят в нашу жизнь лишь на мгновенье, мелькнув, словно вспышка молнии и тут же угаснув, уходят, не задерживаясь надолго, другие - остаются на всю жизнь и становятся уже частью нас самих, нашей семьей, а третьи…

Да, есть еще третья группа: это те люди, с которыми ты проводишь большую часть своего времени, которые стали для тебя уже достаточно близкими и родными, но это не родственники и даже не друзья…

Кто же это? Тут же возникает логический вопрос. Это сотрудники по работе, коллектив, команда.

 Наверняка, многие сейчас просто пожмут плечами и с недоумением возразят: «Так бывает достаточно редко». А для меня это совершенно естественно и понятно. Я очень люблю нашу команду, да, именно команду, где каждый человек находится не только на своем месте и является замечательным сотрудником, но еще и другом, близким, родным человеком. Знаю, что не у всех бывает так, что, приходя на работу, чувствуешь себя комфортно, словно дома, когда ты уверен в людях, которые находятся рядом, способных подставить свое плечо в сложную минуту. Так замечательно, когда вокруг царит атмосфера доверия и любви…

Весна – самое благоприятное время для обновления и преображения себя и своей жизни. С приходом весны начинается интенсивный рост и развитие в природе, все пробуждается и расцветает. То же самое происходит во всех сферах жизни человека, если он этого действительно хочет. 

И вот, в один из весенних теплых вечеров, а именно, 13 мая, весь наш дружный коллектив «Сияние радуги»  отправился на тренинг в солнечный город Ялту.  

Какой бы удивительной и замечательной ни была работа, сколько бы радости и положительных эмоций она не приносила, даже если человек реально осознает, что его усилия приносят много пользы окружающим людям, порою, каждый из нас сталкивается с таким понятием, как «эмоциональное выгорание». 

Синдром выгорания представляет собой процесс постепенной утраты эмоциональной, физической энергии, проявляющийся в симптомах эмоционального, умственного истощения, физического утомления, личностной отстраненности и снижения удовлетворения исполнением работы. Именно этой теме и был посвящен наш тренинг.

Тренинг – это один из достаточно эффективных способов развития команды, который помогает поближе узнать друг друга, сплотить коллектив. Часто в ходе тренинга люди раскрываются совершенно неожиданным образом, что позволяет руководителю взглянуть на сотрудников по-новому.

Тренинг достаточно часто используется, если желаемый результат - это не только получение новой информации, но и применение полученных знаний на практике.

Целью нашего тренинга было снятие накопившегося напряжения в коллективе, сплочение, создание группового доверия,  осознание и принятие своих чувств.

Еще не зная, что будет, все участники написали свои ожидания и опасения от предстоящей совместной работы. Но в нашей работе было все настолько мудро структурировано, что опасения многих о «скучности, не интересности» материала, к счастью, не оправдались.

Каждый день нашего пребывания в солнечном городе Ялта был не похожим на другой, эмоции просто переполняли.

 

14 мая.

Одним из наиболее запомнившихся упражнений в первый день, было «Веревка и мячик», с помощью которого мы на практике смогли убедиться, что мы действительно команда, которая понимает друг друга, даже, без слов. Эта игра также помогла понаблюдать со стороны за отношениями: «руководитель-подчиненный», «подчиненный-подчиненный» и выявить новых лидеров.

На следующий день мы, объединившись в небольшие группы «практиков», «теоретиков», «критиков» и «лириков», подвели итоги минувшего дня. Основной темой сегодня было: «Сохранение внутренней стабильности и равновесия». Мы узнали, насколько связаны наше тело, чувства и мысли, и рассмотрели каждый из этих компонентов с помощью разнообразных игровых упражнений. Вначале мы провели упражнения на расслабление, чтобы снять эмоциональное напряжение, научиться останавливать поток тяготящих мыслей, после чего перешли к работе над нашими чувствами.

Одной из важных задач любого тренинга является создание дружеской, доверительной атмосферы. Кстати, о доверии… Доверие - это уверенность в поступке другого человека. Доверие внутри команды позволяет ей действовать эффективно и быстро.  

 

15 мая.

Этот день для нашего коллектива был поистине «день испытаний». Испытаний, требующих очень и очень слаженной работы - «посвящение» Саши. Это задание вызвало достаточно бурные и противоречивые чувства среди участников команды: от резкой критики до адреналина и восторга. Не буду описывать всего шквала эмоций, скажу лишь одно: падение спиной с закрытыми глазами с высоты стула, стоящего на столе, на руки 6 хрупких девушек, заслуживает не просто уважения. Это пример колоссального доверия команде, это точнейшая расстановка всех участников, ведь одно неправильное действие могло привести к серьезным травмам. И команда не подвела, каждый четко выполнил поставленную задачу руководителя.

После бурных обсуждений происшедшего, мы погрузились в атмосферу детства и с помощью красок изображали свои чувства на бумаге. На белые альбомные листы тут же полились потоки мрачной злости, немого отчаяния, тяготящего бессилия, тревоги, переходящие в искорки радости, искреннего счастья, всепрощающей любви. Каждый работал с таким вдохновением, что мигом прошли все страхи и переживания.    

В общем, анализируя пережитое, можно с уверенностью подытожить, что второй день - день контрастов.

 

16 мая.

Сегодня мы рассмотрели эмоциональную шкалу тонов и убедились, что человек постоянно двигается вверх и вниз по этой шкале, но большую часть времени он проводит в узком диапазоне тонов. Зная тон человека, в данный момент, можно с лёгкостью предсказать его дальнейшее поведение. А еще в этот день мы открыли для себя неожиданное упражнение «Похвали себя в течение 1 минуты». Оно оказалось достаточно сложным для многих из нас. Оказывается, хвалить кого-то гораздо проще, чем себя.


И, наконец, 17 мая, последний день. День нашего отъезда.

Сегодня мы поговорили о психологии конфликтов и способах выхода из них.

Конфликты между людьми неизбежны, поэтому выходить «красиво» из различных ситуаций и споров для человека является большим искусством. Жизнь в любой организации невозможна без конфликтов, ведь их наличие - это показатель того, что в коллективе что-то происходит, поэтому нашей задачей было научиться выходить из подобного рода ситуаций наименее болезненным способом. Для этого, в первую очередь, нужно понять, почему мы говорим на разных языках и перестаем слышать друг друга. 

А чтобы конфликт не казался нам таким всеобъемлющим, пугающим и страшным, наш психолог предложила вылепить конфликт… из пластилина.

Все люди разные, каждый человек уникален и неповторим, поэтому и взглядов на одинаковые ситуации может быть бесконечное количество. А чтобы научиться принимать других такими, какими они есть и не осуждать за их выбор и решение, мы примеряли сказочные шляпы из притчи про старого шляпника. Одевая по очереди каждую шляпу, человек формирует навыки различных способов мышления. Белая шляпа учит человека беспристрастно работать только с фактами, цифрами, событиями. Черная шляпа помогает человеку увидеть все негативные стороны события, явления, проблемы. Она позволяет оценить риски. Желтая шляпа, напротив, помогает раскрыть ресурсы, положительные стороны ситуации; увидеть "плюсы" ситуации. Красная шляпа дает возможность человеку увидеть событие, в ярких эмоциональных красках. Зеленая шляпа актуализирует творческое мышление человека, позволяет осуществлять нестандартный подход к решению задачи, искать новые способы и приемы. Синяя шляпа помогает человеку находить смысл в том, что он делает, продуктивно управлять процессом мышления, обобщать накопленный опыт.

Итак, подошел к концу наш необыкновенно интересный тренинг, и всем участникам было предложено подумать, что из всего пережитого за эти 4 дня каждый хотел бы увезти с собой, что предпочел бы оставить, и над чем подумать.

Расставаться и уезжать совсем не хотелось, ведь за это короткое время, проведенное вне стен офиса, наш коллектив смог узнать друг о друге столько нового, многие люди, до этого сидевшие тихо и скромно, открылись с неожиданной стороны, и проявили лидерские качества. 

В этой поездке было все, что действительно было необходимо для того, чтобы и поработать, и ненадолго вырваться из суеты бурлящей жизни, сменив обстановку.

Что запомнилось? Арт-терапия, упражнения на доверие, тесты, массаж головы, «полет», хорошее настроение, а еще море, солнце и много-много счастья – это все то, что мы смогли привезти из нашей поездки в теплый город под названием Ялта.

И в заключение хочется сказать огромное спасибо всем тем, с чьей помощью удалось осуществить наше замечательное путешествие.

Все в этой жизни не случайно, и каждый человек, приходящий в жизнь другого, наполняет ее смыслом, оттенками и красками.

 

Татьяна ИВАЩЕНКО

www.pomogaem.com.ua 

У житті ніколи не буває випадкових зустрічей і знайомств. Кожен день ми стикаємося з величезною кількістю людей, які володіють певними якостями і характером. Одні приходять у наше життя лише на мить, спалахувши, мов блискавка і відразу згасають, йдуть, не затримуючись надовго, інші - залишаються на все життя і стають вже частиною нас самих, нашою сім'єю, а треті... 

Так, є ще третя група: це ті люди, з якими ти проводиш більшу частину свого часу, які стали для тебе вже досить близькими і рідними, але це не родичі та навіть не друзі...

Хто ж це? Тут же виникає логічне питання. Це співробітники, колектив, команда. 

Напевно, багато хто зараз зітхає і з подивом заперечить: «Так буває досить рідко». А для мене це абсолютно природно і зрозуміло. Я дуже люблю нашу команду, так, саме команду, де кожна людина знаходиться не тільки на своєму місці і є чудовим співробітником, але ще і другом, близькою, рідною людиною. Знаю, що не у всіх буває так, що, приходячи на роботу, відчуваєш себе комфортно, немов удома, коли ти впевнений в людях, які знаходяться поруч, здатних підставити своє плече у складну хвилину. Так чудово, коли навколо панує атмосфера довіри і любові...

Весна - найсприятливіший час для оновлення і перетворення себе і свого життя. З приходом весни починається інтенсивний ріст і розвиток в природі, все пробуджується і розквітає. Те ж саме відбувається у всіх сферах життя людини, якщо вона цього дійсно хоче.

І ось, в один з весняних теплих вечорів, а саме, 13 травня, весь наш дружний колектив «Сяйво веселки» вирушив на тренінг у сонячне місто Ялту.

Якою б дивовижною і чудовою не була робота, скільки б радості та позитивних емоцій вона не приносила, навіть якщо людина реально усвідомлює, що його зусилля приносять багато користі оточуючим людям, часом, кожен з нас стикається з таким поняттям, як «емоційне вигорання».

Синдром вигоряння являє собою процес поступової втрати емоційної, фізичної енергії, що проявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичного стомлення, особистісної відстороненості і зниження задоволення виконанням роботи. Саме цій темі і був присвячений наш тренінг.

Тренінг - це один із досить ефективних способів розвитку команди, який допомагає ближче пізнати один одного, згуртувати колектив. Часто в ході тренінгу люди розкриваються абсолютно несподіваним чином, що дозволяє керівнику поглянути на співробітників по-новому.

Метою нашого тренінгу було зняття напруги, що накопичилася в колективі, згуртування, створення довіри, усвідомлення і прийняття своїх почуттів.

Ще не знаючи, що буде, всі учасники написали свої очікування і побоювання від майбутньої спільної роботи. Але в нашій роботі було все настільки мудро структуровано, що побоювання багатьох про «нудність та нецікавість» матеріалу, на щастя, не виправдалися.

Кожен день нашого перебування в сонячному місті Ялта був не схожим на інший, емоції просто переповнювали.

 

14 травня.

В перший день найбільш запам’яталася вправа «Мотузка та м'ячик», за допомогою якої ми на практиці змогли переконатися, що ми дійсно команда, яка розуміє один одного, навіть, без слів. Ця гра також допомогла поспостерігати зі сторони за відносинами: «керівник-підлеглий», «підлеглий-підлеглий» і виявити нових лідерів.

Наступного дня ми, об'єднавшись у невеликі групи «практиків», «теоретиків», «критиків» і «ліриків», підвели підсумки минулого дня. Основною темою сьогодні було: «Збереження внутрішньої стабільності і рівноваги». Ми дізналися, наскільки пов'язані наше тіло, почуття і думки, і розглянули кожен з цих компонентів за допомогою різноманітних ігрових вправ. Спочатку ми провели вправи на розслаблення, щоб зняти емоційну напругу, навчитися зупиняти потік думок, після чого перейшли до роботи над нашими почуттями.

Однією з важливих завдань будь-якого тренінгу є створення дружньої, довірчої атмосфери. До речі, про довіру... Довіра - це впевненість у вчинку іншої людини. Довіра всередині команди дозволяє їй діяти ефективно і швидко.

 

15 травня.

Цей день для нашого колективу був воістину «день випробувань». Випробувань, що вимагають дуже і дуже злагодженої роботи - «посвята» Сашка. Це завдання викликало досить бурхливі і суперечливі почуття серед учасників команди: від різкої критики до адреналіну і захвату. Не буду описувати всього шквалу емоцій, скажу лише одне: падіння спиною із закритими очима з висоти стільця, що стоїть на столі, на руки шести тендітних дівчат, заслуговує не просто поваги. Це приклад колосальної довіри команді, це точнісінька розстановка всих учасників, адже одна неправильна дія могла призвести до серйозних травм. І команда не підвела, кожен чітко виконав поставлене керівником завдання.

Після бурхливих обговорень ми занурилися в атмосферу дитинства і за допомогою фарб зображували свої почуття на папері. На білі альбомні листи тут же полилися потоки похмурої злості, німого відчаю, безсилля, тривоги, що переходять у іскорки радості, щирого щастя, всепрощаючої любові. Кожен працював з таким натхненням, що миттю пройшли всі страхи і переживання.

Загалом, аналізуючи пережите, можна з упевненістю підсумувати, що другий день - день контрастів.

 

16 травня.

Сьогодні ми розглянули емоційну шкалу тонів і переконалися, що людина постійно рухається вгору і вниз по цій шкалі, але більшу частину часу вона проводить у вузькому діапазоні тонів. Знаючи тон людини, в даний момент, можна з легкістю передбачити її подальшу поведінку. А ще в цей день ми відкрили для себе несподівану вправу «Похвали себе протягом 1 хвилини». Вона виявилася досить складною для багатьох з нас. Отже, хвалити когось набагато простіше, ніж себе.


І, нарешті, 17 травня, останній день. День нашого від'їзду.Сьогодні ми поговорили про психологію конфліктів і способи виходу з них.

Конфлікти між людьми неминучі, тому виходити «красиво» з різних ситуацій і суперечок для людини є великим мистецтвом. Життя в будь-якій організації неможливе без конфліктів, адже їх наявність - це показник того, що в колективі щось відбувається, тому нашим завданням було навчитися виходити з подібного роду ситуацій найменш болючим способом. Для цього, в першу чергу, потрібно зрозуміти, чому ми говоримо на різних мовах і перестаємо чути один одного.

А щоб конфлікт не здавався нам таким всеосяжним і страшним, наш психолог запропонувала виліпити конфлікт... із пластиліну.

Всі люди різні, кожна людина унікальна і неповторна, тому і поглядів на однакові ситуації може бути нескінченна кількість. А щоб навчитися приймати інших такими, якими вони є і не засуджувати за їхній вибір і рішення, ми приміряли казкові капелюхи з притчі про старого капелюшника. Одягаючи по черзі кожний капелюх, людина формує навички різних способів мислення. Білий капелюх вчить людину неупереджено працювати тільки з фактами, цифрами, подіями. Чорний капелюх допомагає людині побачити всі негативні сторони події, явища, проблеми. Дозволяє оцінити ризики. Жовтий капелюх, навпаки, допомагає розкрити ресурси, позитивні сторони ситуації; побачити "плюси" ситуації. Червоний капелюх дає можливість людині побачити подію, в яскравих емоційних барвах. Зелений капелюх актуалізує творче мислення людини, дозволяє здійснювати нестандартний підхід до вирішення завдання, шукати нові способи і прийоми. Синій капелюх допомагає людині знаходити сенс у тому, що вона робить, продуктивно керувати процесом мислення, узагальнювати накопичений досвід.

Отже, добіг кінця наш незвичайно цікавий тренінг, і всім учасникам було запропоновано подумати, що з усього пережитого за ці 4 дні кожен хотів би забрати з собою, що волів би залишити, і над чим подумати.

Розлучатися і їхати зовсім не хотілося, адже за цей короткий час, проведений поза стінами офісу, наш колектив зміг дізнатися один про одного стільки нового, дехто відкрився з несподіваного боку, і проявив лідерські якості.

У цій поїздці було все, що дійсно було необхідно для того, щоб і попрацювати, і ненадовго вирватися з суєти вируючого життя, змінивши обстановку.

Що запам'яталося? Арт-терапія, вправи на довіру, тести, масаж голови, «політ», гарний настрій, а ще море, сонце і багато-багато щастя - це все те, що ми змогли привезти з нашої поїздки в тепле місто під назвою Ялта.

І на останок хочеться сказати величезне спасибі всим тим, з чиєю допомогою вдалося здійснити нашу чудову подорож.

Все в цьому житті не випадково, і кожна людина, що приходить в життя іншої, наповнює її змістом, відтінками і фарбами.

 

Тетяна ІВАЩЕНКО

www.pomogaem.com.ua 

Залиште свій коментар