Розумом, а не серцем
«Народ, вы че? Это ж все лохотрон!»
«Как вам не стыдно! У людей беда, им не справиться в
одиночку. Я не смогла пройти мимо, перевела денег, сколько смогла».
Диалоги в таком стиле сопровождают множество просьб о
помощи в социальных сетях и на форумах. Кто-то отгораживается от всех
просителей железным занавесом: «Лохотрон! Ищите дураков». Это мнение,
конечно, имеет право на существование, но подобные комментаторы активно
стараются внушить его другим интернет-пользователеям: «Поймите же, мол, вас
обманывают или используют. ДЦП ведь не лечится. А на собранные деньги родители
больного ребенка сделают себе евроремонт. Родили неполноценного и
попрошайничают теперь»… Вот авторы таких сообщений поражают больше всего. Они
согласны поверить, что больной ребенок действительно существует. Но им,
конечно, виднее, чем родителям, нужна ему реабилитация или нет. Достоин он
жизни или нет. Хорошо, допустим, вы убеждены, что помогать ему бессмысленно.
Так пройдите мимо просьбы! Она обращена не к вам! Но нет, эти люди считают
нужным поделиться со всеми своими глубокими медицинскими познаниями о том, что
«клетки мозга не восстанавливаются». Им жалко, что кому-то безвозмездно
помогут. Им жаль копеек, взятых государством из их кошелька на содержание
тяжелобольных людей... Им невыносима мысль, что вот сейчас кто-то возьмет и
просто так переведет этому убогому пять тыщ…
А чаще позиция такова: «Да нет у этого ребенка, чью
трогательную фотографию вы созерцаете, никакого рака. А может, нет и самого
ребенка. Неужели не ясно?» Обычно эти разоблачители не приводят никаких
доказательств. Просто для них все просители – априори мошенники. Авторы таких
сообщений обычно исходят из общей убежденности, что «человек человеку волк».
Иногда она появилась как результат печального опыта перевода денег мошенникам.
Ну да, нужно обладать способностью логично мыслить, чтобы не лелеять свою
обиду, а признать: если тебя однажды обманули, это не означает, что все
обманщики. Если тебя обсчитали на рынке, ты же не перестанешь ходить туда за
продуктами? Просто нужно стать осторожнее…
Осторожность – ключевое слово. Люди, которые прочтут
просьбу о помощи в социальной сети, проникнутся и переведут деньги на
указанный счет, скорей всего, сделают благое дело. Но существует и вероятность
того, что средства отправятся в карман мошенникам. А эмоциональные и неосмотрительные
люди рискуют пополнить списки разочарованных «жертв благотворительности».
Высокие душевные порывы – это замечательно, но, к сожалению, есть охотники
обогатиться на чужой доброте и сентиментальности. Поэтому помогать лучше не
сердцем, а умом.
Если вас тронула просьба о помощи в социальной сети или
на сайте благотворительного фонда, стоит, прежде всего, посмотреть
сканированную документацию. Проверить, есть ли просьбы об этом ребенке на
других сайтах. Если есть, нужно обязательно сверить банковские реквизиты и
номера электронных кошельков. В случае несовпадения один из сайтов явно
недобросовестен. Позвонить в больницу, где проходит лечение ребенок или
взрослый, которому нужна помощь.
Однако не всегда легко объективно оценить ситуацию. А
что, если метод лечения, на который собирают деньги, не эффективен? А что, если
сумма сбора завышена? А что, если, в конце концов, родители больного ребенка
действительно потратят деньги не на лечение? Лев Амбиндер, руководитель
проекта «Российский фонд помощи», рассказывает о таком случае: кто-то захотел лично вручить семье больного ребенка $10
000. Всего на лечение требовалось $50 000. «Ну, думаю, ладно, - вспоминает
Амбиндер. - Лично так лично. Звоню маме, проверяю: пришли деньги? А она в ответ: какие деньги? Все, говорю, в таком
случае мы прекращаем сбор. И вешаю трубку. Через полчаса мама перезванивает.
Плачет, говорит: вы же все равно все соберете, а мне потом лишние $10 000
пригодятся». Конечно, такие случаи очень редки. Поэтому большинство людей убеждены: мама
(папа, бабушка, дедушка) своему ребенку плохого не пожелает. Но давайте будем
честными, если бы было именно так, то не было бы отказников, сирот при живых
родителях, насилия над детьми, курящих беременных, орущих «Ты что идиот?!»
родителей и многого другого.
Благотворительные организации – однозначно более надежный
способ оказать помощь нуждающемуся. В фондах стараются сразу претворять деньги
в медицинские услуги, лекарства, оборудование и т.д., чтобы не искушать никого
соблазном наличных денег. Фонды обязательно проверят документы нуждающегося и
разберутся в них намного лучше обывателя.
К сожалению, недобросовестными бывают и благотворительные
фонды. Но таких мало, и вычислить их несложно. Обычно достаточно ввести
название в строке поисковика. Стоит позвонить и пообщаться с сотрудниками,
изучить отчетность организации (она должна быть доступна и понятна). В мошенническом
фонде вряд ли возьмут трубку, по указанному адресу не будет находиться ничего
подобного, да и существуют сайты-фальшивки обычно совсем недолго. Чтобы
обезопасить себя на сто процентов, можно просто выбрать фонд с безупречной
репутацией. С выбором определиться один раз и быть уверенным, что ваши благие
намерения точно послужат добру.
Преимущество благотворительной организации также и в том,
что она помогает не только конкретным людям, но и реализует проекты,
направленные на причины возникновения проблемы, а не на ее симптомы. Например, оплачивает работу психологов, которые
помогают роженицам принять решение не отказываться от ребенка. Предотвратить
появление отказных детей важнее, чем расхлебывать потом проблему сирот… Может
быть, вы сочтете, что для вас интереснее оказать помощь именно подобному
проекту? Или, возможно, доверившись фонду, вы решите отныне перечислять деньги не на
определенного ребенка, а для помощи тяжелобольным детям вообще? Это даст
возможность организации распределять средства с учетом актуальности просьб.
По
данным исследований британского независимого благотворительного фонда Charities
Aid Foundation (CAF) лишь 7% жителей Украины жертвуют деньги на благотворительность .В Австралии (лидер рейтинга CAF)
76% людей делают пожертвования на благотворительные цели. Почему у нас все вот так? Причин много, но все они сводятся
к отсутствию такой привычки,
культуры благотворительности. В США,
например, люди обычно определяются, какую сумму в месяц они могут отдать без
особого ущерба для своего бюджета, выбирают фонд или проект, которому хотелось
бы помочь, и переводят деньги не задумываясь, ежемесячно, вместе с оплатой
коммунальных услуг. Состояние благотворительности в нашей стране улучшится
тогда, когда начнут переводить не 200 грн вдруг, неизвестно куда, под влиянием
эмоций, а ежемесячно по 20. Ведь это под силу не семи процентам украинцев, а
гораздо большему числу людей. И тогда благотворительность станет не только
возможностью почувствовать себя время от времени добрым и
хорошим, а реальной помощью.
Ольга Левченко
www.pomogaem.com.ua
«Народ, ви що? Це ж все лохотрон!»
«Як вам не соромно! У
людей біда, їм не впоратися поодинці. Я не змогла пройти повз, перевела грошей,
скільки змогла».
Діалоги в такому
стилі супроводжують безліч прохань про допомогу в соціальних мережах і на
форумах. Хтось відгороджується від всіх прохачів залізною завісою: «Лохотрон!
Шукайте дурнів». Такадумка,
звичайно, має право на існування, але подібні коментатори активно намагаються
донести їїдо решти інтернет користувачів: «зрозумійте ж, мовляв, вас обманюють або
використовують. ДЦП не лікується. А на зібрані гроші батьки хворої дитини,
либонь, зроблять собі євроремонт. Народили неповноцінного і жебракують тепер»...
Ось автори таких повідомлень вражають найбільше. Вони згодні повірити, що хвора
дитина дійсно існує. Але їм, звичайно, видніше, ніж батькам, потрібна йому
реабілітація чи ні. Гіднавонажиття чи ні. Добре, припустимо, ви переконані, що допомагати йому безглуздо.
Так пройдіть повз прохання! Вонозверненене до вас! Але ні, ці люди вважають за потрібне поділитися з усіма своїми
глибокими медичними знаннями про те, що «клітини мозку не відновлюються». Їм
шкода, що комусь безоплатно допоможуть. Їм шкода копійок, взятих державою з
їхнього гаманця на утримання тяжкохворих людей... Їм нестерпна думка, що ось
зараз хтось візьме і просто так переведе цьому убогому п'ять тисяч...
А частіше позиція
така: «Ну, немає у цієї дитини, чию зворушливу фотографію ви споглядає, ніякого
раку. А може, немає і самої дитини. Невже не ясно?» Зазвичай ці викривачі не приводять
ніяких доказів. Просто для них всіпрохачі - апріорі шахраї. Автори таких повідомлень зазвичай виходять із
загальної переконаності, що «людина людині вовк». Іноді вона з'явилася як
результат сумного досвіду переказу грошей шахраям. Ну так, треба мати здатність логічно
мислити, щоб не плекати свою образу, а визнати: якщо тебе одного разу обдурили,
це не означає, що всі брехуни.
Якщо тебе обрахували на ринку, ти ж не перестанеш ходити туди за продуктами? Просто
потрібно стати обережніше...
Обережність - ключове
слово. Люди, які прочитають прохання про допомогу в одній із соціальних мереж,
переймуться і переведуть гроші на вказаний рахунок, скоріше всього, зроблять
добру справу. Але існує і вірогідність того, що кошти відправляться в кишеню
шахраям. А емоційні і необачні люди ризикують поповнити списки розчарованих
«жертв благодійності». Високі душевні пориви - це чудово, але, на жаль, є
мисливці збагатитися на чужій доброті і сентиментальності. Тому допомагати
краще не серцем, а розумом.
Якщо вас торкнуло прохання про допомогу у соціальній
мережі або на сайті благодійного фонду, варто, перш за все, подивитися
скановану документацію. Перевірити, чи є прохання про цю дитину на інших
сайтах. Якщо є, потрібно обов'язково звірити банківські реквізити і номери
електронних гаманців. У разі неспівпадання один із сайтів явно «нечистий»... Зателефонувати до
лікарні, де проходить лікування дитина чи дорослий, якому потрібна допомога.
Однак не завжди легко
об'єктивно оцінити ситуацію. А що, якщо метод лікування, на який збирають
гроші, не ефективний? А що, якщо сума збору завищена? А що, якщо, врешті-решт,
батьки хворої дитини дійсно витратять гроші не на лікування? Лев Амбіндер,
керівник проекту «Російський фонд допомоги», розповідає про такий випадок:
хтось захотів особисто вручити сім'ї хворої дитини $ 10 000. Всього на
лікування потрібно $ 50 000. «Ну, думаю, добре, - згадує Амбіндер. - Особисто
так особисто. Дзвоню мамі, перевіряю: прийшли гроші? А вона у відповідь: які
гроші? Все, кажу, в такому випадку ми припиняємо збір. І вішаю трубку. Через
півгодини мама передзвонює. Плаче, каже: ви ж все одно все зберете, а мені
потім зайві $ 10 000 будуть у
нагоді».
Звичайно, такі випадки дуже рідкісні. Тому більшість людей переконані: мама
(тато, бабуся, дідусь) своїй дитині поганого не побажає. Але давайте будемо
чесними, якщо б було саме так, то не було б відмовників, сиріт при живих
батьках, насильства над дітьми, вагітних з сигаретами, репетуючих «Ти що ідіот?!» батьків і багато чого іншого.
Благодійні
організації - однозначно більш надійний спосіб надати допомогу потребуючому. У
фондах намагаються відразу втілювати гроші в медичні послуги, ліки, обладнання
і т.д., щоб не спокушати нікого готівкою.
Фонди обов'язково перевірять документи нужденного та розберуться в них набагато
краще звичайного обувателя.
На жаль,
недобросовісними бувають і благодійні фонди. Але таких мало, і обчислити їх
нескладно. Зазвичай достатньо ввести назву в інтернеті. Варто подзвонити і
поспілкуватися зі співробітниками, вивчити звітність організації (вона повинна
бути доступна і зрозуміла). У шахрайському фонді навряд чи візьмуть трубку, за
вказаною адресою не буде знаходитися нічого подібного, та й існують
сайти-фальшивки зазвичай зовсім недовго. Щоб запевнити себе на сто відсотків, можна
просто вибрати фонд з бездоганною репутацією. З вибором визначитися один раз і
бути впевненим, що ваші добрі наміри точно послужать благій справі.
Перевага благодійної
організації також і в тому, що вона допомагає не тільки конкретним людям, але й
реалізує проекти, спрямовані на причини виникнення проблеми, а не на її
симптоми. Наприклад, оплачує роботу психологів, які допомагають породіллям
прийняти рішення не відмовлятися від дитини. Запобігти появі відмовних дітей
важливіше, ніж розсьорбувати потім проблему сиріт... Можливо, ви вирішили, що для вас цікавіше надати
допомогу саме подібномупроекту? Або, можливо, довірившись фонду, ви вирішите перераховувати гроші не
на певнудитину,
а для допомоги важкохворим дітям взагалі? Це дасть можливість організації
розподіляти кошти з урахуванням актуальності прохань.
За даними досліджень
британського незалежного благодійного фонду Charities Aid Foundation (CAF) лише 7% мешканців України жертвують гроші на
благодійність. В Австралії (лідер рейтингу CAF) 76% людей роблять пожертвування
на благодійні цілі. Чому у нас все ось так? Причин багато, але всі вони
зводяться до відсутності такої звички, культури благодійності. У США,
наприклад, люди зазвичай визначаються, яку суму в місяць вони можуть віддати
без особливого збитку для свого бюджету, вибирають фонд або проект, якому
хотілося б допомогти, та переводять гроші не замислюючись, щомісяця, разом з
оплатою комунальних послуг. Стан благодійності в нашій країні покращиться тоді,
коли почнуть переводити не 200 грн раптом, невідомо куди, під впливом емоцій, а
щомісяця по 20. Адже це під силу не семи відсоткам українців, а набагато
більшому числу людей... І тоді благодійність стане не тільки можливістю відчути
себе час від часу добрим і хорошим, а реальною допомогою...
Ольга Левченко
www.pomogaem.com.ua
