Людство мріє про соціальну справедливість, але чи зможе воно подолати хоча б бідність?
На цьому тижні світ відзначає День соціальної справедливості, а ми якраз підрахували кількість звернень до БФ «Помагаєм» у 2024 році.
2 817 раз люди звернулися до нас по допомогу в минулому році поштою, телефоном, у месенджерах.
2 817 разів ми почули або прочитали:
«Виплат для ВПО не вистачало на оренду житла, але й ті виплати з нас зняли».
«Дитині потрібні заняття з психологом вартістю 10 000 грн на місяць, а державна допомога удвічі менша».
«В родині одна людина працює, двоє з інвалідністю, двоє дітей, грошей катастрофічно не вистачає».
Соціальна справедливість – це принцип, спрямований на забезпечення рівних прав і можливостей для всіх з урахуванням їхніх можливостей та потреб. На жаль, вона поки що залишається недосяжною метою.
Вочевидь неможливість працювати (пов’язана з інвалідністю, або народженням дитини, або віком) у нашій країні відкидає людину за межу бідності.
Немає грошей на оренду житла – людина потрапляє в шелтер із умовами, далекими від уявлень про гідність. Немає можливості сплатити послуги приватного садочка – мама не зможе працювати. Немає грошей на лікування – людина буде страждати.
Система соціального забезпечення покликана допомагати всім, хто з якихось причин не може сам собі зарадити. Але ми з вами добре бачимо недоліки цієї системи.
Безумовний базовий дохід
Чи чули ви про безумовний базовий дохід або гарантований мінімум? Інколи про нього говорять, як про альтернативу неповороткій системі соціального забезпечення.
Якщо зараз здоров’я не дозволяє людині працювати й забезпечувати себе, вона має пройти складну процедуру встановлення інвалідності, потім надати стос необхідних паперів в управління соціального захисту. Після ретельної перевірки людина отримає виплати.
Якщо людина не може знайти роботу – вона знов-таки звертається до відповідної установи, подає документи й отримує виплати як безробітна.
Для цих людей існують різні установи і різні процедури надання виплат. І є ще чимало вразливих категорій людей, і для кожної – окрема процедура. Цей процес потребує чимало зусиль і часу.
Якщо впровадити систему безумовного базового доходу, достатньо перевірити дохід особи – якщо він нижчий за базовий – держава виплачує їй різницю. Незалежно від причини, через яку вона не працює.
Невже це можливо в Україні?
Ще у 2023 році міністерка Оксана Жолнович запропонувала впровадити цю систему в Україні – тоді писали, що відповідний законопроєкт вже опрацьовується владою.
Проте після того, на жаль, розмови про базовий дохід стихли. Імовірно, законопроєкт заплутав у кабінетах законотворців.
Не дивно, адже критика цієї ідеї полягає перш за все в тому, що люди навіть не намагатимуться працювати, а будуть прагнути жити лише за рахунок базового доходу.
Ще одна вагома причина – здатність навіть сильної економіки витримати таку систему під великим питанням. Адже забезпечення людей базовим доходом ляже на плечі платників податків. То що ж вийде: одні зароблятимуть, інші – відпочиватимуть та «спускатимуть» кошти, та ще й велике питання, куди. А якщо на алкоголь чи інші сумнівні розваги?
Проте експерименти в різних країнах світу демонструють інше.
Експерименти «на людях»
Отримані кошти базового доходу люди витрачають перш за все на здоров’я та освіту: свою та дітей, на покращення житлових умов.
Особливо відомим стало дослідження, проведене у 1970х роках у канадському містечку Дофін, яке продовжувалося 5 років.
Серед учасників дослідження лише молоді чоловіки стали працювати на 40% менше, проте звільнений час вони присвятили освіті. Збільшилася кількість волонтерів у місті, на 10% знизилися витрати на охорону здоров’я.
Учасники відзначали покращення рівня свого здоров’я та стану психіки, стали відчувати стабільність та надію на краще майбутнє.
Навряд чи в Україні впровадження цієї системи призвело б до таких результатів.
Адже у 2023 році пані міністерка називала суму в 6 000 грн – вона явно не враховує вартість оренди житла в Україні на противагу проведеним у західних країнах експериментам.
Прожитковий мінімум в Україні ніколи її не враховував, адже чимало родин у нас були власниками квартир або будинків (один із небагатьох позитивних спадків Радянського союзу).
Війна змінила цю ситуацію, чи не чверть українців втратили житло. Тому не враховувати оренду в базовому доході українців означало б знову залишити внутрішньо переміщених людей десь на межі виживання.
Законопроєкт не дійшов навіть до Верховної ради; існуюча система соціального захисту явно не справляється, не дивлячись на величезні внески наших союзників, тому надія знову на благодійників, волонтерів та гуманітарні організації.
А як ви думаєте, корисно чи шкідливо давати людям певну суму грошей «просто так», витратять вони її на освіту, здоров’я і творчість чи на шкідливі звички? Чи може, просто кинуть роботу і будуть потроху деградувати? Напишіть свою думку в коментарях, дуже цікаво її дізнатися!
Ольга Левченко, 20.02.2025