Мобільний гуманітарний хаб допомагає постраждалим від каховської трагедії
Підрив Каховської ГЕС – шок і біль для кожного українця. Гинуть люди, тварини, врожай, змиває будинки. Брудна вода несе меблі й техніку, частки людських спогадів та родових гнізд.
Наш Мобільний гуманітарний хаб не міг залишитися осторонь цієї трагедії. Вже 7 червня в Херсон вирушив наш перший гуманітарний вантаж, частина команди заночувала в Херсоні й продовжила роботу вранці. 8 червня – ще два буси: великий і малий повезли до Херсона величезну партію допомоги.
Вже в області трапляються будинки з яскраво-синіми дахами: це пошкоджений уламками шифер накрили плівкою. А в Чорнобаївці, на в’їзді до Херсона ми переїжджаємо міст – і вперше бачимо на свої очі наслідки підриву греблі. Річка Вірьовчина розлилася, вода доходить до середини стін будинків.
Волонтери в Херсоні
В Херсоні біля волонтерського штабу зустрічає перша група: Ян і Руслан. Тут дуже чекають на наш вантаж: гумові човни й мотори, рятувальні жилети, матраси, ковдри, подушки, засоби гігієни тощо. У місті людей і тварин рятує ДСНС, але в передмістях та в селах потрібні плавзасоби та гребці.Поки хлопці збирають мотор і накачують човен, ми знайомимося з партнерами з фонда «Маяк відродження».
До фонда одна за одною приходять жінки. Одна приносить список переселенців з затопленого району, яких поселила до себе вона й сусіди, просять постільну білизну. Оксана, співробітниця фонда запрошує переселенців приходити по допомогу.
Друга приносить кошти: її онука працює в Тайвані в танцювальному колективі, вони установили скриньку, збірали певну суму на допомогу постраждалим в Україні й перевели бабусі в Херсон. Третя каже, що готова поселити до своєї пустої квартири постраждалих, там є меблі й постіль, не вистачає тільки посуду.
Біля фонда стоїть подружжя іноземців. Розповідають нашим Яну і Єві, що вони пенсіонери з Британії, і вирішили замість заслуженого відпочинку допомагати постраждалим від війни в Україні. Вони у нас уже кілька місяців.
Човни вантажать на прицеп і автівка їде. А ми вирушаємо до іншого гуманітарного штаба: міського центра «З любов’ю до дітей». Десь за нами прямує автобус із допомогою для 200 багатодітних родин із Херсона та передмість.
Знайомимося з партнерами, очікуємо бус, який затримався на блокпості. Якісь волонтери привозять величезну партію бутербродів. Це дуже доречно: дехто прийшов по допомогу з дітьми, тепер є чим підкріпитися.
Нарешті автобус паркується біля нас. Кипить робота, налагоджуємо видачу. Для кожної родини в нас чотири пакети: два з продуктами, один із засобами гігієни, один із непродовольчими товарами (свічки, сірники, вологі серветки тощо), та ще й 2 пакети прального порошку та 3 іграшки. Підходячи до місця видачі, люди дивуються: «Це все мені?» й викликають на допомогу рідних, бо самотужки донести важко.
Розповіді постраждалих
Спілкуємося зі співробітниками та волонтерами Центра, з людьми в черзі. В однієї з працівниць частково підтопило будинок, у чоловіка, який допомагає розвантажувати пакети, повністю залило офіс – поліграфічне підприємство.
Найболісніші розповіді – про лівий берег Дніпра. У когось мама в Голій Пристані більше доби просиділа на даху, доки нарешті її врятували місцеві на човні. Одна з жінок, плачучи, розповідає нам, що після підриву ГЕС не має зв’язку з батьком, який жив на дачі в Коханах.
Брат однієї з багатодітних мам мав будинок на лівому березі. Спочатку в нього прилетів снаряд, потім розграбували майно російські військові, а тепер його ще й затопило. Повертатися нема куди.
У хвіст черги підходять три жінки, дві з них – у сльозах. Та, що не плаче, Олександра, розповідає нам, що всі вони живуть у Федорівці, вона вище на пагорбі, а тітка та її сестра – нижче, біля Інгульця. Їхні будинки затопило повністю, їх прихистила Олександра. Вчора, кажуть, ще трималися, а сьогодні не можуть стримувати емоцій.
Ми пропонуємо жінкам прихисток у Шелтері. Олександра відмовляється: «У моєї тітки дуже багато худоби: корови, свині, птиця. Вони все це врятували. З допомогою односельців цілу ніч вивозили тварин камазом. Вода доходила вже до лобового скла в останні ходки. Всіх вивезли. Але це одна родина, а більшість сімей не змогли врятувати майно. Тільки повідв’язували тварин. Зараз до нас течією прибиває чужих тварин, рятуємо, годуємо». У Олександри шестеро дітей, у її тітки – троє.
Інша мама розповідає нам: «Ми живемо у кварталі від підтоплення, і вода все ще піднімається. Поки чекаємо, дай боже, до нас не дійде. Ми велика сім’я, нам нема куди їхати. У нас троє дітей, я і батько, п’ять котів, три собаки. Була одна собака, але поки була окупація, ми жили в Одесі – то забрали й там двох собак, привезли до Херсона. Якщо комусь треба буде допомога – ми готові забрати маленьких тварин. Мисочка кашки завжди знайдеться.
Свекруха, бабуся дев’яноста років і дядько наш зараз у селі Садовому, їх топить. Продукти там є, але зараз проблема з інсуліном: вони повністю відрізані водою від міста».
Рятувальні роботи під обстрілом
Зранку лунають глухі вибухи, та місцеві не хвилюються: «Це виходи, не лякайтеся». Але післяобід ми чуємо, як люди обговорюють між собою новини: «Обстрілюють центр і Корабел. Бачили двох ДСНСників, усіх у крові».
Тривожимося за нашу другу групу: вони якраз десь там на човнах. Дізнаємося, що наш Ян таки бачив на свої очі, як снаряд потрапив у багатоповерхівку. Дякувати богу, наші всі цілі. Але серед інших волонтерів є поранені. Тривожаться за нас і в Дніпрі: телефонують, питають, чи довго ще.
Видача майже завершена, аж тут треба лагодити автобус: щось у його залізному череві не витримало довгої дороги. Наші хлопці впоралися – і біля 16 ми виїжджаємо з міста. Це ще не кінець пригод: автобус таки стане на ремонт у Кривому Розі, водій теж ночує там. Залишається тільки радіти, що не в Херсоні, де ворог не дає відпочити від обстрілів ні дня, ні ночі.
Попереду ще не одна місія до Херсона та затоплених сіл. Човни, помпи, вода і їжа, засоби гігієни, матраси, ковдри й постіль – усе це вкрай потрібно постраждалим громадам.
Дякуємо всім і кожному, хто приєдався до нашої місії коштами й товарами: Ukraine TrustChain, БФ СОС Дитячі Містечка Україна, компанії KIDDISVIT, Toys Foundation та іншим нашим українським та закордонним друзям!
Допомогти може кожен, натиснувши тут.
Якщо ви живете в підтопленому селі й представляєте місцеву адміністрацію, фонд або волонтерську організацію, заповнити заявку на допомогу можна тут.
Разом переможемо!
Усі світлини з виїзду тут і тут.