Тот,
кто не знаком с темой приемных детей с трудом поймет голод информации и знаний всего, что касается этого
вопроса. Очень актуальной для меня эта тема стала сравнительно недавно, примерно год назад,
когда я пришла работать в «Сияние радуги», столкнулась впервые с приемными
семьями – детьми, со сложной судьбой, по каким-то причинам оставшимися без
биологических родителей и их новыми мамами и папами. И взрослые, и дети очень
нуждаются в поддержке, знаниях, психологической помощи.
Какова
же была радость, когда меня пригласили на 4-х дневный семинар Л. В.
Петрановской, чьи книги я читала, и они помогали мне найти ответы на многие
вопросы. Тема этого семинара – основа основ в детско-родительских отношениях –
привязанность. Особенно она становится актуальной для тех, кто взял на себя
ответственность быть полезным детям, оставшимся без родительской опеки.
Итак,
мы приехали в замечательное место, базу отдыха «Гуд зон» под Новомосковском.
Здесь и должен был проходить наш семинар, организатором которого был фонд Рината Ахметова «Развитие Украины».
Идея
проведения семинара была для многих новая, но интригующая. Вначале Людмила Петрановская два дня должна была
готовить тренеров из числа людей, тем или иным образом связанных с приемными
семьями – социальной службой, органами опеки, благотворительными организациями
и активными приемными родителями. Затем, тренеры, должны были провеститренинг по этой теме для 60 приемных родителей из всей области.
И
вот, мы познакомились, и сразу включились в работу. Людмила Петрановская просто
и доступно рассказывала о такой важной и серьезной теме. Она знакомила нас с этапами
развития привязанности, открывала для нас ранее неизведанные грани отношений
между детьми и взрослыми. Людмила подробно остановилась на важном моменте – нарушении привязанности и то, каким
образом это сказывается на детях. А главное,что с этим делать. Так же много времениведущая уделяла вопросам построения тренинговой работы, опорным точкам в
донесении темы нашим будущим участникам. Самое важное для меня было понять саму суть теории привязанности,
почему это «вопрос жизни и смерти», по словам автора.
По
прошествии двухдневной интенсивной работы, тренеры были готовы, и я была в их
числе. И мы уже с интересом и полные
знаний и умений встречали приемных родителей.
Следующие
два дня мы знакомили родителей с этой темой. Для кого-то это уже был не первый
тренинг, посвященный теме привязанности, иные здесь впервые познакомились с
ней. Много вопросов возникало у пап и мама, часто рассказывали о трудностях в воспитании приемных детей.
Тренеры на многие могли ответить, с некоторыми нам помогала справиться Людмила
Петрановская. Родители получили возможность задать самые сложные вопросы
непосредственно автору тренинга, пообщаться с ней на различные волнующие темы,
успокоиться, приобрести уверенность и поддержку. Именно это было целью нашего
семинара.
Наши
четыре дня прошли напряженно, но очень
интересно. Глаза родителей, их высказывания, говорили о том, что они многое
поняли для себя, и как будто заново увидели своих, ставших родными детей. Ну а
мы, те, кто вплотную связан с работой с
семьями получили некую точку опоры в понимании детской души.
Той, хто не знайомий з темою прийомних дітей з
працею зрозуміє голод інформації та знань всього, що стосується цього питання.
Дуже актуальною для мене ця тема стала порівняно недавно, рік тому, коли я
прийшла працювати в «Сяйво веселки», зіткнулася вперше з прийомними сім'ями -
дітьми, що залишилися
без біологічних батьків та їх новими мамами й татами. І дорослі, і
діти дуже потребують підтримки, знаннях, психологічної допомоги.
Яка ж була радість, коли мене запросили на 4-х
денний семінар Л. В. Петрановської,
чиї книги я читала, і вони допомагали мені знайти відповіді на багато питань.
Тема цього семінару - основа основ в дитячо-батьківських відносинах -
прив'язаність. Особливо вона стає актуальною для тих, хто взяв на себе
відповідальність бути корисним дітям, які залишилися без батьківської опіки.
Отже, ми приїхали в чудове місце, базу
відпочинку «Гуд зон» під Новомосковськом. Тут і повинен був проходити наш
семінар, організатором якого був фонд Ріната
Ахметова «Розвиток України».
Ідея проведення семінару була для багатьох
нова, але інтригуюча. Спочатку Людмила Петрановська два дні повинна
була готувати тренерів з числа людей, тим чи іншим чином пов'язаних з
прийомними сім'ями - соціальною службою, органами опіки, благодійними
організаціями та активними прийомними батьками. Потім, тренери, повинні були
провести тренінг по цій темі для 60 прийомних батьків з усієї області.
І ось, ми познайомилися, і відразу включилися
в роботу. Людмила Петрановська просто і доступно
розповідала про таку важливу і серйозну тему.
Вона знайомила нас з етапами розвитку прихильності, відкривала для нас раніше
невідоміграні відносин між дітьми і дорослими. Людмила детально зупинилася на важливому
моменті - порушенні прихильності і те, яким чином це позначається на дітях. А
головне, що з цим робити. Так само багато часу ведуча приділяла питанням
побудови тренінгової роботи, опорним точкам в донесенні теми нашим майбутнім
учасникам. Найважливіше для мене було зрозуміти саму суть теорії прив'язаності,
чому це «питання життя і смерті», за словами автора.
По закінченні дводенної інтенсивної роботи,
тренери були готові, і я була в їх числі. І ми вже з цікавістю і повні знань і
умінь зустрічали прийомних батьків.
Наступні два дні ми знайомили батьків з цією
темою. Для когось це вже був не перший тренінг, присвячений темі прихильності,
інші тут вперше познайомилися з нею. Багато питань виникало у тат і мам, часто
розповідали про труднощі у вихованні прийомних дітей. Тренери на багато могли
відповісти, з деякими нам допомагала впоратися Людмила Петрановська.
Батьки отримали можливість поставити найскладніші питання безпосередньо автору
тренінгу, поспілкуватися з нею на різні хвилюючі теми, заспокоїтися, придбати
впевненість і підтримку. Саме це було метою нашого семінару.
Наші чотири дні пройшли напружено, але дуже
цікаво. Очі батьків, їхні висловлювання, говорили про те, що вони багато що
зрозуміли для себе, і як ніби заново побачили своїхдітей, що стали
рідними. Ну а ми, ті, хто тісно пов'язаний з роботою
з сім'ями отримали якусь точку опори в розумінні дитячої душі.
Той, хто не знайомий з темою прийомних дітей з
працею зрозуміє голод інформації та знань всього, що стосується цього питання.
Дуже актуальною для мене ця тема стала порівняно недавно, рік тому, коли я
прийшла працювати в «Сяйво веселки», зіткнулася вперше з прийомними сім'ями -
дітьми, що залишилися
без біологічних батьків та їх новими мамами й татами. І дорослі, і
діти дуже потребують підтримки, знаннях, психологічної допомоги.