Нова школа після вимушеного переїзду: як батькам допомогти дитині адаптуватися
Новий навчальний рік у новій школі – чимало дітей у цьому році вимушені були змінити школу не з власного бажання, а через вимушений переїзд.
Як підтримати дитину, яка адаптується в новому колективі? Як говорити з нею про труднощі та не знецінювати її почуття? Які зміни в поведінці можуть свідчити про те, що дитині потрібна додаткова допомога?
Про це ми поговорили з психологинею Тетяною Кірсановою, яка надає психологічну підтримку дітям і дорослим у Кривому Розі в межах проєкту, який реалізується у співпраці з Polska Akcja Humanitarna (PAH) за підтримки Уряду Сполучених Штатів Америки.
Під час роботи з людьми, які пережили вимушене переміщення та інші наслідки війни, Тетяна допомагає їм упоратися зі змінами й адаптуватися до нових обставин. Ми запитали її, що можуть зробити батьки, щоб підтримати дитину, яка починає навчання в новій школі.
Вимушений переїзд – втрата звичного маленького світу
Зміна навчального закладу під час вимушеного переїзду відрізняється від ситуації, коли родина вирішила перевести дитину до нової школи з інших причин.
Коли сім’я самостійно вирішила переїхати чи змінити школу для дитини – у цього рішення є причини. Є обговорення рішення, план і період підготовки. Це вибір родини, на який дитина може вплинути.
Коли родина вимушено переїжджає, дитина втрачає не тільки школу – вона втрачає буквально весь свій маленький світ: місто, свій двір, будинок, власну кімнату, іграшки, речі, друзів, оточення. Неможливо спакувати у валізу все життя і перевезти на нове місце. Усього цього дитині не вистачає, вона переживає справжні втрати.
Їй доводиться адаптуватися не тільки до школи: вона вчиться жити в новій квартирі, ходити новими вулицями, звикати до нових умов.
До того ж труднощі переживає вся родина, всі члени сім’ї сумують за домом і обговорюють це. Цей настрій автоматично передається дитині.
На адаптацію потрібен час
Адаптація – це тривалий процес, у якому дорослі мають допомогти дитині.
У чому полягає допомога? Важливо не вимагати від дитини відразу бути активною та налагоджувати нові контакти. Вона спочатку приглядається до всього навколо, до нового колективу в школі й лише потім робить перші кроки до спілкування.
Не потрібно очікувати й, тим більше, вимагати того, щоб у дитини відразу з’явилися друзі чи щоб вона показала високі результати у навчанні.
Дитині також потрібен час без додаткових вимог до неї, зокрема, без обов’язку відразу ж ходити на гуртки чи до репетиторів. Адаптація у школі, в новому місті – це саме по собі навантаження. Не варто в цей час створювати додаткове.
Для кожної дитини період адаптації в новому закладі проходить по-різному. Хтось адаптується швидше, а хтось потребує багатьох тижнів чи навіть місяців.
Слухати й не знецінювати почуття
Батькам і всім, хто поруч із дитиною, дуже важливо вислуховувати її без оцінювання. Не можна казати:
«Чому в тебе поганий настрій? Все ж добре!»
«Тобі це здається. Нічого страшного не відбувається».
«Нема чого хвилюватися. Знаєш, скільки я шкіл поміняла? Всі через це проходять».
Те, що відчуває дитина, важливо. Це не можна знецінювати. Натомість варто питати:
«Що було сьогодні найскладнішим?»
«Що було приємним або комфортним?»
Обов’язково треба помічати навіть маленькі успіхи.
Пішла з кимось додому — «Чудово!»
Відповіла на уроці — «Ти супер!»
Вперше сама знайшла кабінет — «Ти така молодець!»
Учитель або однокласник можуть допомогти адаптуватися
Можна запропонувати запросити однокласників додому або погуляти разом, посидіти на дитячому майданчику.
Часто навіть одна дружня дитина допомагає «новенькій» влитися в клас. Добре, якщо хтось із однокласників може першим підійти, показати, де що знаходиться, запросити до спільної гри. Така підтримка може допомогти дитині швидше відчути себе своєю в новому середовищі.
Дуже важливо, коли є підтримка від учителя, який працює в цьому класі. Якщо це початкова школа – можна поспілкуватися з усіма вчителями, які ведуть уроки. Якщо старша – варто окремо поговорити з класним керівником про те, що дитина пережила вимушений переїзд і попрохати делікатно допомогти включитися в життя класу.
Не обов’язково розповідати класному керівнику все. Кожній родині доводиться переживати свій досвід. Хтось виїжджає відразу, а хтось – коли навколо вже відбуваються серйозні руйнування, страждають люди.
Але точно варто повідомити про факт вимушеного переїзду і про те, що дитині може бути важко звикнути та найти друзів.
Зберігати зв’язок із попереднім життям
Безумовно, важливо зберегти для дитини зв'язок із попереднім життям. Його не можна обнулити або забути. Друзі могли переїхати в інше місто, але спілкування підтримувати можна, і батькам варто сприяти цьому.
Зв'язок має бути не лише з друзями, а й з іншим оточенням. У ньому можуть бути важливі дорослі фігури, окрім батьків: тітка, хрещена, керівник гуртка.
Цей «місточок» поєднує життя, що було, з тим, яке дитина має зараз. І якщо зараз навколо дитини щось не клеїться, вона знає, що у неї є ще щось, що допомагає міцніше триматися на ногах.
Стежити за станом дитини та вчасно звертатися по допомогу
Важливо слідкувати за емоційним станом дитини. Якщо зберігається сильна тривога, порушення сну, тілесні скарги, замкненість, апатія або інша різка зміна поведінки, відмова ходити до школи – потрібна додаткова підтримка. Якщо такий стан триває довго, варто звернутися до психолога.
Під час переміщення найважливіше послання від батьків до дитини: «Тобі точно не потрібно все вміти, з усім відразу впоратися. Це важко навіть для дорослих. Але ми, батьки поруч, допоможемо в усьому».
Дитина має знати, що проходить цей шлях не сама. Дорослі бачать її труднощі, приймають її почуття і допомагають крок за кроком освоювати нове життя.
____________
Ця публікація та допомога, про яку в ній ідеться, стали можливими завдяки щирій підтримці Уряду Сполучених Штатів Америки у співпраці з Polska Akcja Humanitarna (PAH). Відповідальність за зміст несе БФ "Помагаєм"; зміст не обов’язково відображає погляди Уряду США.