БФ «Помагаєм» розпочинає проєкт у сфері менторства у партнерстві з HelpAge International in Ukraine

БФ «Помагаєм» розпочинає проєкт у сфері менторства у партнерстві з HelpAge International in Ukraine

У Всесвітній день неурядових організацій ми хочемо поговорити про новий для нас спосіб кооперації з колегами з інших НУО: менторство. 

Менторство – зовсім нова для нас сфера, але дуже цікава. Нам дійсно є чим поділитися з організаціями менш досвідченими у певних напрямах. 

І ми з радістю ділимося знаннями та досвідом у рамках спільного проєкту БФ «Помагаєм» та 5 інших громадських організацій Дніпропетровської області за сприяння Age International та Disasters Emergency Committee (DEC) у партнерстві з HelpAge International in Ukraine

А HelpAge International, у свою чергу, допомагає нам порадами і супроводом. 

На минулому тижні ми побували в гостях у ГО "Інгулецька  районна організація ветеранів Кривого Рогу", а також у місцевих гуртожитках, в яких зараз мешкають переселенці, якими опікується організація.

Умови в гуртожитку, на жаль, не є комфортними. Давно не ремонтовані коридори, кухні й душові, старі вікна, які небезпечно відкривати, непрацюючі електроплити. Дуже хочеться, щоб люди, які втратили житло і майно на окупованих територіях, мали більше затишку та комфорту.

З нами в подорож не дарма вирушив Вадим Касьянов: у 2022-2023 рр він протягом 18 місяців керував нашим Шелтером тимчасового перебування для переселенців із дітьми та людьми з інвалідністю. Він дав комендантці гуртожитків та представницям НУО свої коментарі та поради.

У рамках проєкту в одному з гуртожитків буде замінено 4 вікна в душових та 2 балконні двері у спільних коридорах.

Ми поспілкувалися з мешканкою гуртожитку пані Валентиною. Вона переїхала сюди з Бахмуту разом із донькою, зятем та онучкою ще у 2015 році.

«Коли окупували Краматорськ, Дружківську, Костянтинівку, - розповідає пані Валентина, - російські війська через Бахмут (тоді він ще називався Артемівськ) ішли на Горлівку. У нашій родині була дитина, було страшно, і ми вирішили виїхати сюди. Нас розмістили в пансіонаті «Джерело» в Саксаганському районі. Коли ж за два місяці звільнили Краматорськ і Дружківку, я стала часто навідуватися додому, а діти залишилися тут».

Багато років вона жила «на дві області», коли ж військові дії в Бахмуті загострилися – залишилася у Кривому розі, в гуртожитку.

Нещодавно пані Валентина підсковзнулася і впала в коридорі, лікарі діагностували перелом шийки стегна. Від операції відмовилася, у віці 77 років хірургічне втручання несе надто багато ризиків.

Пані Валентина вже потроху ходить із ходунками, але більшу частину часу пересувається у кріслі колісному. Оскільки живе на 4 поверсі, то балкон у коридорі – єдина можливість для неї дихати повітрям, коли потеплішає. Зараз вони не відкриваються: відслужили своє. 

Коли ж двері буде замінено, пані Валентина зможе слухати на балконі спів перших весняних пташок. А коли замінять вікна в душових – там не буде протягу.

Ми встигли поспілкуватися з пані Валентиною і про її красиву українську мову. 

«Я вчилася на Донеччині в українській школі, потім у російській, потім знову в українській, - ділиться вона. - В Соледарі (тоді він називався Карло-Лібкнехтівськ) у нас був клуб; у ньому мої брати участь у художній самодіяльності; є фото. І все це було українською мовою на основі українських народних пісень.

Двоє викладачів в інституті, де я вчилася, у Слов’янську, викладали нам вищу математику українською мовою. 

Все життя я пропрацювала в міліції; у 2002 році пішла на пенсію у 56 років – вдома ж сидіти не буду! За освітою я вчитель – то пішла викладати в Українську інженерно-педагогічну академію. Теж викладала українською і українською спілкувалася з викладачами».

Ми вже думаємо над тим, чим ще можемо підтримати переселенців у гуртожитку та натхненних співробітниць Інгулецької  районної організації ветеранів Кривого Рогу. Віримо, що разом створимо більш гідні умови для українців, яким довелося залишити рідні місця!

26.02.2025, Ольга Левченко