Поверніть Миколаю День святого Миколая!
Бесконечные звонки с просьбами дать контакты интернатов - через это проходят в декабре все благотворительные организации. И если это честные организации, они отвечают примерно то же, что и мы: "Везти подарки на Новый год в интернат - это неправильно".
Почему - не просто объяснить в телефонном разговоре. Поэтому мы публикуем текст учредителя и главы наблюдательного совета нашего фонда, священника Андрея Пинчука.
Верните Николаю день святого Николая!
Превратить этот праздник в освященный день массового безумия и злоделания - это мы умеем!
Пожалуй, ни один праздник мы не извратили так, как день святого Николая. Вот я не согласен с теми христианами, которые борются с хеллоуином или днем святого Валентина. Вы бы лучше свою отвагу и духовный разум пустили в более насущное русло: вернуть Николаю день святого Николая.
Почему, скажите мне, почему так сложно сесть и один раз разобраться в том, что можно делать в день святого Николая, а что нельзя? Что полезно, а что вредно? Что ведет к спасению детей, а что - к их инфантилизации и погружению на социальное дно? Что поможет ребенку из детского дома стать более самостоятельным и счастливым, а что сделает его более несчастным и неспособным идти к мечте. Или просто заставит его сесть и сложить руки. И так просидеть всю жизнь.
Вы любите возить в детский дом подарки к праздникам? А никогда не задумывались, к чему это приводит?
Представьте себя на месте детей. Вот прямо сейчас закройте свои глаза и представьте.
...Вереница спонсоров-гостей, состоящая из еле сдерживающих скупую мужскую слезу упитанных дяденек и красивых тётенек с влажными глазами, везущих подарки, мандарины, газировки, коробки с исполненными желаниями, конфетами, печеньем, игрушками, машинками и куклами...
Много незнакомых дяденек...
Много незнакомых тётенек...
Если они очень заняты, то просто денег дадут на подарок.
А могут и появиться в вашей жизни один раз в году.
Чтобы подарить надежду и исчезнуть вместе с ней.
Исчезнуть до следующего дня святого Николая.
Или вообще - навсегда.
А вы останетесь в этом ненавистном детском доме...
Что вынесет ребенок из этой новогодней карусели тщеславия и маразма?
Только одно: вид - как можно жалостливее, подарков собрать - как можно больше. И никогда никому не верить. Потому что в жизни все отношения строятся именно так - по принципу хоровода. Кружат люди вокруг тебя недолго, а ты - что успел получить, то и твоё.
Именно поэтому у детей в интернатной системе развивается потребительство, неумение верить, дружить и любить. Нет задела и положительного опыта для того, чтобы выстраивать длительные и надежные отношения. Все бросают. Все. И мама бросила. И родственники бросили. И добрые спонсоры с мандаринами бросили.
Все - предатели. Все! И жизнь - дерьмо, а не дар Божий. Потому воспитанницы детских домов часто бросают своих детей. Потому и суицидов у таких ребят бывает больше, чем у детей из обычных семей. И те же самые мандаринки и машинки дарили сиротам во втором и третьем поколении, как и их мамам, и они же лежали в тумбочке молодого человека, затянувшего на своей шее петлю от безысходности.
Смогут ли ребенку ваши подарки помочь установить длительные и доверительные отношения? Нет! Мало того, ваш бесноватый хоровод только подтолкнет ребенка в пропасть еще большего недоверия ко взрослым. Про эффект бабочки слыхали? Вы не любовь и заботу проявляете. Вы просто откупаетесь от этих детей. От их жалкого и несчастного вида. Потому что не хотите никому из них посвятить свою жизнь или хотя бы её часть, усыновить, или хотя бы взять в приемную семью, или, на худой конец, стать кому-то из них постоянным помощником или наставником. Ведь это трудно и, честно говоря, где-то очень обыденно. А тут - фонтан эмоций и лицемерия. Потешить своё эго, покрасоваться и пофоткаться, показать друзьям фоточки и просто почувствовать себя спасителем.
А игрушки... Вы утешаетесь, что исполнили желание какого-то маленького мальчугана? Вы трепетали, когда открывали его письмо святому Николаю. Вы обсуждали дома на кухне, какие вы добрые и крутые - ведь ребенок из детского дома получит то, что он просил у святого Николая - эту чудо-машинку с пультом управления. Ведь каждому приятно почувствовать себя святым. Сидит внутри потом такая большая зеленая жаба и приговаривает:
- Какой же ты молодец! Ты прямо как святой Николай! И сердце у тебя большое-пребольшое, и всем в нём места хватит. Ты сегодня спас одного ребенка, подарил ему его мечту. Ты - лучший. Боже, где ж таких добрых и красивых делают?
И с этими мыслями вы будете мирно засыпать в чистой и мягкой постели, в теплой и уютной квартире, в окружении добрых и таких родных домочадцев...
А в это время тот мальчуган где-то в темной большой комнате огромного и безликого казенного дома для государственных детей будет тихо плакать, накрываясь подушкой. Чтобы никто не дай Бог не услышал. А плакать он будет оттого, что чудо-машинку забрали. Её сломают сразу или на третий день. Это - в лучшем случае. А в худшем старшие ребята загонят за три пачки сигарет. И не потому что они плохие. Они просто дети, которых предавали. А машинку у мальчугана отберут, потому что в детском доме не бывает ничего личного. В детских домах - советский союз в разгаре. Всё ничье и всё общее. И ни у этого мальчугана, и ни у кого другого не может быть своих игрушек. И мальчуган будет тихо рыдать в подушку. Потому что ему не нужны ваши мандарины и газировка. Ему не нужны ваши машинки или роботы.
Он хочет... Нет... Он мечтает оказаться там, в другой вселенной, рядом с вами, в небольшой и уютной комнате, в чистой и мягкой постели, в окружении самой доброй в мире мамы и самого веселого в мире папы. И чтобы папа на ночь обнял. И чтобы мама обязательно поцеловала и принесла молока...
Чувствуете разницу между тем, о чем ребенок по-настоящему мечтает и что он вам пишет в своих желаниях? Он не дурак и понимает, что если он в своем письме попросит семью, то она у него не появится. Как бы и игрушек от таких желаний не лишиться. "Пусть уж хоть что-то..." - думает он.
Жаль, что к такому одноразово-новогоднему псевдодобру ежегодно присоединяются разные на первый взгляд приличные фонды и волонтерские группы.
Итак, давайте все вместе заучим несколько уроков:
1. Дарить подарки незнакомым детям в детском доме - зло.
2. Дарить подарки детям в детском доме, с которыми вы установили прочные отношения и в жизни которых вы стараетесь быть значимыми взрослыми - добро.
3. Помогать детским домам и интернатам - зло.
4. Помогать детским домам и интернатам закрываться - добро. Хороший детский дом = закрытый детский дом.
5. Усыновить ребенка, взять его в приемную семью, под опеку или в патронатную семью - добро.
6. Помогать семьям, которые взяли приемных детей - добро.
7. Помогать благотворительным и общественным организациям, которые профессионально и системно занимаются преодолением сиротства и поддержкой выпускников интернатов (я не про псевдофонды, занимающиеся извозом мандаринок и машинок) - добро.
7. Стать наставником ребенку, постоянно общаться, приезжать к нему в гости, брать его к себе домой в гости, поддерживать его и верить в него - добро.
8. Приезжать в детский дом раз в году ко дню святого Николая с разными акциями, подарками, мандаринками, машинками и куклами, давать деньги на такие поездки и подарки или поддерживать организации и группы, инициирующие такие проекты - абсолютное зло.
9. Помочь ребенку из детского дома с успеваемостью, оплатить ему репетитора, помочь поступить в ВУЗ - добро.
10. Помогать семье из соседнего подъезда, у которой из-за нищеты или болезни родителей могут забрать детей в детский дом - добро.
Не расстраивайте святого Николая!
Творите добро разумно, мудро и правильно. И пусть ваши добрые дела несут свет, а не тьму, несут радость, а не скорбь, несут просветление, а не отчаяние.
Святитель Николай, помогай нам!
Нескінченні дзвінки з проханнями дати контакти інтернатів – через це відбуваються у грудні всі благодійні організації. І якщо це чесні організації, вони відповідають приблизно те саме, що й ми: "Везти подарунки на Новий рік до інтернату - це неправильно".
Чому - не просто пояснити у телефонній розмові. Тому ми публікуємо текст засновника та голови наглядової ради нашого фонду, священика Андрія Пінчука.
Поверніть Миколаю День святого Миколая!
Перетворити це свято на освячений день масового безумства та злоробства – це ми вміємо!
Мабуть, жодне свято ми не перекрутили так, як день святого Миколая. Ось я не згоден з тими християнами, які борються з Хелловіном або днем святого Валентина. Ви б краще свою відвагу і духовний розум пустили в більш насущне русло: повернути Миколаю день святого Миколая.
Чому, скажіть мені, чому так складно сісти й один раз розібратися в тому, що можна робити у день святого Миколая, а чого не можна? Що корисно, а що шкідливо? Що веде до порятунку дітей, а що - до їхньої інфантилізації та занурення на соціальне дно? Що допоможе дитині з дитячого будинку стати більш самостійною та щасливою, а що зробить її більш нещасною та нездатною йти до мрії. Або просто змусить її сісти та скласти руки. І так просидіти все життя.
Ви любите возити до дитячого будинку подарунки до свят? А ніколи не замислювалися, до чого це призводить?
Уявіть себе на місці дітей. Просто зараз закрийте свої очі і уявіть.
...Верениця спонсорів-гостей, що складається з ледве стримуючих скупу чоловічу сльозу вгодованих дядечок і красивих тітоньок з вологими очима, що везуть подарунки, мандарини, газировку, коробки з виконаними бажаннями, цукерками, печивом, іграшками, машинками та ляльками...
Багато незнайомих дядечок...
Багато незнайомих тітоньок...
Якщо вони дуже зайняті, то просто грошей дадуть на подарунок.
А можуть і з'явитися у вашому житті раз на рік.
Щоб подарувати надію та зникнути разом із нею.
Зникнути до наступного дня святого Миколая.
Або взагалі – назавжди.
А ви залишитеся в цьому ненависному дитячому будинку.
Що винесе дитина з цієї новорічної каруселі марнославства та маразму?
Тільки одне: вигляд має бути - якнайжалісливіший, подарунків зібрати треба - якнайбільше. І ніколи нікому не вірити. Тому що у житті всі стосунки будуються саме так – за принципом хороводу. Кружать люди навколо тебе недовго, а ти - що встиг отримати, те й твоє.
Саме тому в дітей в інтернатній системі розвивається споживацтво, невміння вірити, дружити та любити. Немає позитивного досвіду для того, щоб вибудовувати тривалі та надійні стосунки. Усі кидають. Усі. І мама покинула. І родичі покинули. І добрі спонсори з мандаринами покинули.
Усі – зрадники. Усі! І життя – лайно, а не дар Божий. Тому вихованки дитячих будинків часто кидають своїх дітей. Тому й суїцидів у таких дітей буває більше, ніж у дітей зі звичайних сімей. І ті самі мандаринки й машинки дарували сиротам у другому і третьому поколінні, як і їхнім мамам, і вони ж лежали в тумбочці молодого чоловіка, який затягнув на своїй шиї петлю від безвиході.
Чи зможуть дитині ваші подарунки допомогти встановити тривалі та довірчі стосунки? Ні! Мало того, ваш біснуватий хоровод тільки підштовхне дитину на прірву ще більшої недовіри до дорослих. Про ефект метелика чули? Ви не кохання і турботу виявляєте. Ви просто відкупаєтесь від цих дітей. Від їхнього жалісливого та нещасного вигляду. Тому що не хочете нікому з них присвятити своє життя або хоча б його частину, всиновити, або взяти в прийомну сім'ю, або стати комусь із них постійним помічником або наставником. Адже це важко і, чесно кажучи, десь дуже буденно. А тут - фонтан емоцій та лицемірства. Потішити своє его, покрасуватися й пофоткатися, показати друзям фото й просто відчути себе рятівником.
А іграшки... Ви втішаєтеся, що виконали бажання якогось маленького хлопчика? Ви тремтіли, коли відкривали його листа святому Миколаю. Ви обговорювали вдома на кухні, які ви добрі та круті – адже дитина з дитячого будинку отримає те, що просила у святого Миколая – цю диво-машинку з пультом управління. Адже кожному приємно відчути себе святим. Сидить усередині потім така велика зелена жаба і примовляє:
- Який ти молодець! Ти просто як святий Миколай! І серце в тебе велике, і всім у ньому місця вистачить. Ти сьогодні врятував одну дитину, подарував їй її мрію. Ти кращий. Боже, де ж таких добрих та гарних роблять?
І з цими думками ви мирно засинатимете в чистому і м'якому ліжку, в теплій і затишній квартирі, в оточенні добрих і таких рідних домочадців...
А в цей час той хлопчик десь у темній великій кімнаті величезного та безликого казенного будинку для державних дітей буде тихо плакати, накриваючись подушкою. Щоб ніхто не дай Бог не почув. А плакати він буде через те, що чудо-машинку забрали. Її зламають одразу або на третій день. Це – у кращому випадку. А у гіршому старші хлопці продадуть за три пачки цигарок. І не тому, що вони погані. Вони просто діти, яких зраджували. А машинку у хлопчика відберуть, бо в дитячому будинку не буває нічого особистого. У дитячих будинках – радянський союз у розпалі. Все нічиє та все спільне. І ні в цього хлопчика, ні в кого іншого не може бути своїх іграшок. І хлопець буде тихо ридати в подушку. Тому що йому не потрібні ваші мандарини та газировка. Йому не потрібні ваші машини чи роботи.
Він хоче... Ні... Він мріє опинитися там, в іншому всесвіті, поруч із вами, у невеликій і затишній кімнаті, в чистому і м'якому ліжку, в оточенні найдобрішої у світі мами і найвеселішого у світі тата. І щоб тато на ніч обійняв. І щоб мати обов'язково поцілувала і принесла молока.
Відчуваєте різницю між тим, про що дитина по-справжньому мріє і що вона вам пише у своїх бажаннях? Вона не дурна і розуміє, що якщо у своєму листі попросить сім'ю, вона в неї не з'явиться. Як би й іграшок від таких бажань не позбутися. "Нехай хоч щось..." - думає вона.
Шкода, що до такого одноразово-новорічного псевдодобра щороку приєднуються різні на перший погляд пристойні фонди та волонтерські групи.
Отже, давайте разом завчимо кілька уроків:
1. Дарувати подарунки незнайомим дітям у дитячому будинку – зло.
2. Дарувати подарунки дітям у дитячому будинку, з якими ви встановили міцні стосунки та в житті яких ви намагаєтеся бути значущими дорослими – добро.
3. Допомагати дитячим будинкам та інтернатам – зло.
4. Допомагати дитячим будинкам та інтернатам закриватися – добро. Гарний дитячий будинок = закритий дитячий будинок.
5. Всиновити дитину, взяти її у прийомну сім'ю, під опіку чи патронатну сім'ю - добро.
6. Допомагати сім'ям, які взяли прийомних дітей – добро.
7. Допомагати благодійним та громадським організаціям, які професійно та системно займаються подоланням сирітства та підтримкою випускників інтернатів (я не про псевдофонди, що займаються доставкою мандаринок та машинок) – добро.
7. Стати наставником дитині, постійно спілкуватися, приїжджати до неї в гості, брати її до себе в гості, підтримувати її та вірити в неї – добро.
8. Приїжджати до дитячого будинку раз на рік до дня святого Миколая з різними акціями, подарунками, мандаринками, машинками та ляльками, давати гроші на такі поїздки та подарунки або підтримувати організації та групи, які ініціюють такі проекти – абсолютне зло.
9. Допомогти дитині з дитячого будинку з успішністю, сплатити їй репетитора, допомогти вступити до ВНЗ – добро.
10. Допомагати сім'ї із сусіднього під'їзду, в якої через злидні або хворобу батьків можуть забрати дітей до дитячого будинку - добро.
Не засмучуйте святого Миколая!
Творіть добро розумно, мудро та правильно. І нехай ваші добрі справи несуть світло, а не темряву, несуть радість, а не скорботу, несуть просвітлення, а не розпач.
Святитель Миколай, допомагай нам!
