Діагноз нервова анорексія у людини, яка не володіє темою, викликає тисячу питань: як може людина сама себе позбавляти здоров'я? Чому не зупиняється, коли зміни стають очевидними? Невже не можна просто сказати: «Підійди до дзеркала й поглянь: ти себе вбиваєш!» - і людина миттю схаменеться?

Ні, не можна, і ніхто не сурмив би про цю проблему, якщо б усе вирішувалося так просто. Як не можна людині в клінічній депресії сказати: «Мисли позитивно, вище носа!» Це так не працює. І тим, хто не знайомий із цією проблемою зсередини, не зрозуміти, що відбувається з людиною, яка тане на очах, позбавляючи себе їжі.

Все, що ми можемо зробити для Насті Беліменкоа, – дати мамі контакти всіх знайомих психотерапевтів і зібрати кошти на препарати і спецхарчування, щоби підтримати тіло, поки фахівці будуть працювати з психікою.

Ще рік тому 13-річна Настя була звичайною здоровою стрункою дівчинкою. Займалася танцями, а потім пішла до тренажерного залу. Поступово відвідування спортзалу почастішало, і врешті-решт дівчинка стала ходити туди 7 днів на тиждень. «Чи говорила про схуднення?» – питали ми маму. «Начебто ні, – відповідає Наталя, – Настя мріяла про кубики на животі».

Відвідування спортзалу виявилося недостатньо, й Настя стала урізати кількість їжі. Зрештою дівчинка почала їсти 1 раз в день. Наступний лякаючий дзвіночок пролунав навесні: Настя сказала подрузі, що має схуднути до літа, хоча худнути на той момент вже явно було нікуди.

На літо мама відвезла Настю до Стаханова: там у сім'ї приватний будинок, там не було тренажерного залу, який зіграв таку сумну роль у долі Насті. Натомість дівчинка стала щодня бігати 30 кіл навколо школи. Їла, як і раніше, дуже мало. У Насті стали боліти ноги – м'язам не вистачало харчування. Вже давно довелося кинути танці – на них не було сил.

Восени 14-річна Настя важила 28 кг. Рідні зрозуміли, що без допомоги медиків їм уже не впоратися. Звернулися до психіатричної лікарні: там сказали, що Насті спочатку потрібно лягти в гастроентерологічне відділення. В Інституті гастроентерології дівчинці прописали Креон і спецхарчування, більше допомогти нічим не змогли.

Мама розуміла, що дочці потрібен хороший психіатр або психотерапевт. Від знайомих вона дізналася про київський центр терапії харчових розладів «Ревоканда», й Настя відправилася до Києва. У центрі хворі отримували п'ятиразове харчування, двічі на день проходили групову психотерапію. На жаль, Настя там ще більше втратила у вазі. Почалися болі в шлунку, через які дівчинка стала їсти ще менше.

Коли батьки забрали Настю додому в Дніпро, стан був настільки критичним, що дівчинку поклали в реанімацію Міської дитячої лікарні №6. 3 дні їй вводили спецхарчування, Насті стало краще, її перевели в соматичне відділення, а потім виписали додому.

І знову все повернулося на круги своя: щоденна годинна «зарядка», болі у м'язах, відмова від їжі. З вагою 23 700 г дівчинку знову доставили в лікарню.

Порадившись, ми вирішили не публікувати найстрашніші фотографії; думаємо, що цифра у 23 кг говорить сама за себе: дитина в біді! В Україні дуже важко знайти якісну комплексну допомогу людям із такою проблемою. У будь-якому випадку зараз Насті потрібно саме відділення реанімації, де їй внутрішньовенно вливають усі необхідні поживні речовини й контролюють її стан.

Дівчинка приймає спецхарчування Нутріфлекс і Ресурс Юніор і кілька препаратів: Креон, Укрлів, Маалокс тощо. Одне тільки спецхарчування коштує понад 16 000 грн в місяць, ліки теж дороговартісні. Родині просто нема звідки взяти гроші після дорогого лікування в приватній клініці. Будь ласка, підтримайте дитину засобами на необхідні медикаменти!

ПІБ: Беліменко Анастасія Володимирівна

Дата народження: 5.09.2005

Діагноз: нервова анорексія, білково-енергетична недостатність 3 ст., Кахексія, хронічний ерозивний гастродуоденіт

• Надходження
• Документи
• Коментарі