"Може, виживе, але що буде з ним далі – невідомо", – говорили лікарі після народження Ігоря його батькам. Ігорю Романчуку 30 років і в нього ДЦП. Він працює веб-розробником в Івано-Франківську, а ще пише вірші, фотографує і навіть літав на параплані. На сторінці Ігоря Романчука в Facebook і Instagram сотні фото його подорожей і благодійних акцій, пости про зустрічі з друзями, походи в кіно».
Це уривок однієї з історій ВВС News Україна про людей з інвалідністю, які, незважаючи на свій стан, не здаються, долають перешкоди і ламають стереотипи. У багатьох дітей з ДЦП закладений подібний потенціал, але далеко не в кожного є можливість його розкрити.
Владиславу Мірошниченко 3.5 роки і в нього ДЦП. Владик народився на 27 тижні, лікарі сказали, що малюк навряд чи виживе.
Місяць реанімації, потім два місяці у відділенні терапії для передчасно народжених дітей під апаратом ШВЛ, харчування через зонд: стан був вкрай важким. Але батьки зробили для сина неможливе. Завдяки зусиллям лікарів і завзятості мами Інни, яка постійно робила інгаляції, Владик самостійно почав дихати, а згодом став смоктати з пляшечки, що дало можливість за три місяці зняти зонд і виписатися додому.
Але це був лише перший крок до перемоги. Кожен день батьки Владика продовжують боротьбу за здоров'я і розвиток сина: проходять обстеження і реабілітацію, роблять щоденні масажі, ЛФК, ходять в басейн, займаються іпотерапією. Все це дало такі результати, на які ніхто не міг і сподіватися!
Зараз Владик уміє дуже багато для дитини, якій пророкували залишок життя провести в ліжку. Хлопчик уже сидить із підтримкою, самостійно пережовує їжу, повзає по-пластунськи. Але найголовніше: інтелект у Владика збережений! Дитина говорить, розуміє звернену мову, вже вміє рахувати. Улюблені іграшки, звичайно ж, машинки. А улюблене проведення часу: слухати казки, які читає мама, задавати питання: «чому» та «як».
Але щоб Владик і далі розвивався, зупинятися не можна. Потрібні регулярні курси реабілітації. Влітку потрібно пройти лікування в центрі «Вікторія», а це 16 500 грн. Все, що сім'я збирала протягом усього життя, було витрачено в перші два роки життя Владика.
Сьогодні батькам залишається сподіватися тільки на допомогу небайдужих людей, які, прочитавши цю історію, раптом зупиняться й замисляться про те, що трирічний Владик завдяки саме їхній допомозі через двадцять років зможе стати фотографом або програмістом, або відомим письменником. Давайте допоможемо Владику!
ПІБ: Мірошниченко Владислав Іванович
Дата народження: 14.11.2015
Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, подвійна геміплегія

• Надходження
• Документи
• Коментарі