«У колясці напівсидить дитина. Маленький і безпомічний хлопчик. Він, як усі діти, любить іграшки. У нього є кольоровий м'ячик. Але він не утримується в його рученятах. Ручки не слухаються. М'ячик викочується з рук, спочатку на коліна, потім на підлогу.

Малюк дивиться, як він повільно котиться. Йому дуже хочеться побігти за ним. Він напружується - ніжки роблять невидимі рухи. Дитина залишається в колясці.

М'ячик все котиться, йвід досади малюкові так хочеться крикнути: "Мама!" Мама – це ручки й ніжки хлопчика. Мама – його головний захист і опора, найнадійніший зв'язок зі світом, щоневпинно рухається!

Ротик і язичок – теж не слухаються. Подумки він уже сто разів прокричав: "Мама!" Але його не чути. Лише відчайдушні дитячі оченята кричать про те, що твориться в душі.

М'ячик упав ... Для когось це – гра. А для інших дітей – випробування».

Це слова Ані Михайлової, сестри нашого підопічного Стасика з Нікополя. Ви, звичайно, пам'ятаєте малюка з пшеничним волоссям і його сестричку – невтомного волонтера. 4 роки тому в їхній родині було тільки двоє дітей: Аня й Даня. Старша дівчинка дуже мріяла про третього малюка. Але трапилася біда: під час народження малий пережила асфіксію. Місяць провів у реанімації, а за рік йому поставили діагноз ДЦП.

Уся сім'я важко переживала те, що трапилося, але Аня відреагувала особливо гостро. А коли оговталася – стала Стасику другою мамою. Грала йзаймалася з братом, робила масажі йвела збори в соцмережах. Зараз Аня навчається в Дніпровському педагогічному коледжі, вона буде вихователем з правом викладання фізкультури, після закінчення збирається отримати професію реабілітолога.

Вона дуже сумує про братика. Всі в родині знають, що у них вражаючий зв'язок, розуміння без слів. «Нічого дивного, – розповідає Аня. – Стасику каже мама: «Синочку, чим ти займався з Анею, як ви грали?» А він дивиться на мене своїми оченятами, й у них я можу прочитати, що він просить мене відповісти. Після відповіді він посміхається – значить, я сказало те, що він хотів ».

За минулий рік Стасик дуже виріс. Він став вимовляти більше звуків, і рідні вірять, що ось-ось почне говорити. На курсах реабілітації малюкстарається щосили, а лікарі називають його перспективним. Раніше весь час проводив на руках, а зараз сидить у спеціальному стільчику. Любить дрібні іграшки, читання вголос, а ще обожнює дивитися відео, на яких бігають і грають інші діти. Дивиться, радіє та сам щось лопоче. Улюблена гра – хованки. Середній братик Даня ховається, а Стасик із Анею шукають, інавпаки.

«Мені часто сниться той самийсон, – пише Аня. – Я йду алеєюякогось дуже красивого парку, підходжу до ігрового майданчика йбачу там Стасика, який бігає й грається, як усі дітки. Мені здається, що цей сон віщує майбутнє».

Ми не знаємо, чи побіжить коли-небудь Стасик. Але з такою групою підтримки він зможе все, на що тільки здатниййого організм, – у цьому сумнівів нема. Поки дитина росте йрозвивається, ніхто не зможе визначити межі її потенціалу. Давайте допоможемо хлопчику використати цей час якнайкраще!

ПІБ: Михайлов Станіслав Русланович

Дата народження: 9.12.2013

• Надходження
• Документи
• Коментарі

Дата	Благотворитель	Сумма, грн
30.04.2018	Иван	48,62
28.04.2018	Зайцев Максим Вікторович	200,00
28.04.2018		48,62
28.04.2018	A	243,12
27.04.2018	Куценко Павло Юрійович	28,00
27.04.2018	Ольга	47,00
27.04.2018	Александр	194,50
27.04.2018	Владислав	972,50
27.04.2018	Евгений	197,00
27.04.2018	Дмитрий	97,25
26.04.2018		97,25
26.04.2018		486,25
26.04.2018		97,25
25.04.2018	Николай	0,97
25.04.2018	Николай	9,82
25.04.2018	Роман	97,25
25.04.2018	Марина	145,87
25.04.2018	Валя	48,62
15.04.2018	Куценко Павло Юрійович	28,00
31.03.2018	Куценко Павло Юрійович	27,00