Дитячий церебральний параліч буває не тільки вродженим. Артур Грицьковз'явився на світ здоровим симпатичним малюком. Батьки встигли зняти синочка на камеру, а коли наступного разу лікарі винесли його мамі, головка хлопчика була дуже сильно деформована, одне око закрите... Пізніше в ОХМАТДИТі медики після консиліуму скажуть бабусі, що Артурчика упустили в пологовому будинку, тільки цим пояснюється його біда.

Чому бабусі, а не мамі? Мама Артура та її батьки відмовилися від покаліченої дитини. Батько вихованням сина теж не займається. А ось з другої бабусею хлопчикові дійсно пощастило. Не кожна мати зробить для дитини стільки, скільки зробила вона.

Це бабуся повезла онука до київської лікарні ОХМАТДИТ. Почувши там вперше про клініку ім. Козявкіна, з п'ятимісячним малюком вона вирушила до Трускавця. Уже на третю добу процедур і занять в клініці Артурчик став тримати голову! Тоді бабуся вирішила зробити все для того, щоб її хлопчик не був «рослиною», як обіцяли лікарі. З тих пір почалася боротьба за Артура: поки батько заробляє гроші, бабуся подорожує з онуком усією країною - на реабілітації, лікування та консультації.

Зараз Артуру 10 років. Він може самостійно пройти 100-150 кроків, вчиться говорити, займається в школі. Але ох як важко даються ці успіхи! Пошкоджений від удару нерв спричинив проблеми з зором. Три роки дитині намагалися вилікувати око в Дніпропетровську, але безуспішно. Коли воно почало затягуватися більмом, бабуся з онуком вирушили в інститут ім.Філатова в Одесі. Там хлопчикові допомогли, але тепер в око потрібно постійно капати спеціальні ліки - воно не змочується сльозами, як годиться. Тільки препарати для лікування зору обходяться в 500 грн в тиждень.

У хлопчика не виробляються гормони росту, неправильно працюють наднирники. Для того, щоби рости, теж потрібно щотижня приймати чималу жменю пігулок.

Щоб Артур ходив, професор у Києві порекомендував прооперувати тазостегновий суглоб. Дитина перенесла три операції. В 4 роки хлопчик пішов, тримаючись за дві руки, в позаминулому році в Трускавці вперше пройшов 30 кроків самостійно. Потім були півроку, проведених в Філатовськой лікарні, й хлопець перестав ходити, але після цього стараннями бабусі й самого Артурчика це вміння відновилося. Правда, незабаром, можливо, буде потрібна ще одна операція, адже дитина росте, й усі органи повинні розвиватися одночасно.

Артур, на жаль, не говорить фразами, вимовляє лише окремі слова. 2-3 рази на тиждень бабуся возить його в спеціальну школу для дітей із ДЦП, і ще 2-3 рази на тиждень - у центр, де з хлопчиком займаються психолог і логопед. Там у Артура повно друзів: майже всі пацієнти центру пересуваються на візках, а Артур із величезним задоволенням їх катає.

Він любить дітей, любить допомагати іншим. Йому дуже подобається малювати, грати машинками. А ще Артур обожнює музику. Нещодавно, слухаючи Шопена, він навіть зумів правильно підібрати три ноти на музичній іграшці.

Чарівну дію на хлопчика справила дельфінотерапія. Вперше побувавши в Одесі, він відразу став набагато більше цікавитися навколишнім світом, у мовленні з’явилися нові слова. Бабуся дуже шкодує, що минулого року їм не вдалося поспілкуватися з дельфінами. Давайте в цьому році зберемо Артуру кошти на курс дельфінотерапії, який раніше допоміг хлопчику зробити такий ривок у психічному розвитку!

ПІБ: Грицьков Артур Богданович

Дата народження:24.12.2005

Діагноз: ДЦП

• Надходження
• Документи
• Коментарі