Вам коли-небудь доводились заходити до дніпропетровського онкодиспансеру? У коридорі уздовж стіни пустують стільці, а вся черга чомусь стоїть біля протилежної стіни. Дуже швидко стає зрозумілим, чому. Навпроти стільців розвішені кольорові фотографії моторошного змісту: рак в останній стадії. Написи великими буквами свідчать про те, що в такому стані пацієнти наносили свій перший візит до лікаря, а до цього лікувалися у «цілителів» або просто не лікувалися ніяк.

Можна зрозуміти обурення лікарів, яким доводиться регулярно спостерігати наслідки безвідповідального ставлення пацієнтів до свого здоров'я. Але, на жаль, хвороба може стати запущеною і в результаті халатності медиків чи недостатнього якісного діагностування.

12-річний Стас Субота ріс веселим і здоровим хлопчаком. Настільки здоровим, що всерйоз займався футболом. Але півроку тому у Стасика заболіла нога. Лікар запевнив, що це звичайна спортивна травма, призначив лікування. Але біль не проходив. Стривожившись, батьки звернулися до інших лікарів. Ті говорили про запалення нерва, поставили навіть діагноз - перелом тазової кістки, але їх припущення не підтвердилося. Призначили парафінові прогрівання; батьки виконували всі приписи, але біль тільки посилювався. Хлопчику стало важко засинати, потім він став кульгати і втрачати вагу. Життєрадісний Стасик змінювався на очах.

І тоді батьки за власною ініціативою повезли сина на МРТ до Київського інституту нейрохірургії. «З цього моменту, - розповідає старша сестра Стасика, - почалося життя «після». Після діагнозу: злоякісна, запущена пухлина, саркома Юінга. Коли батько хлопчика заїкнувся в інституті про парафінові прогрівання, йому сказали у відповідь: «Вітаємо. Ви самі виростили цю пухлину ».

Батьківських заощаджень і допомоги друзів вистачило на те, щоби вивезти сина на лікування до Туреччини, в клініку Аджибадем. Проходити хіміотерапію Стас почав там, потім гроші закінчилися, і хлопчик повернувся додому.

Дніпропетровські онкологи характеризують його стан, як «важкий, але стабільний». Дитячий організм взагалі дуже чутливий до хіміотерапії. В Україні виліковується більше 60% онкохворих дітей. Але препарати, які борються з раком і підтримують ослаблений організм пацієнта, дуже дорогі. Зараз Стасику потрібні медикаменти Холоксан і Адрибластин на загальну суму 15 000 грн.

У хлопчика дуже дружна і любляча сім'я: і тато з мамою, і сестра переживають його біль як свій, і роблять для нього все, що можуть. Але вони не всесильні, а коштів на лікування потрібно буде багато, адже зазначеними препаратами лікування не обмежиться.

Коли Стасику довелося залишити футбол, він захопився нумізматикою. У нього є одна особлива монетка, яку він сам відчеканив. Неважко здогадатися, яке бажання він тоді задумав. Давайте допоможемо цьому бажанню збутися!

ПІБ: Суббота Станислав Тарасович

Дата народження: 23.08.2002

• Надходження
• Документи
• Коментарі