Життя зі стомою: що змінюється насправді?
Необходить установить стому может вызвать много вопросов и страхов: как ухаживать за ней, можно ли путешествовать и заниматься спортом, будут ли замечать ее другие. Многие из этих опасений связаны не только с медицинскими аспектами, но и с недостаточной информацией и стигмой.
Накануне Всемирного дня людей, живущих со стомой, говорим об этом открыто с Зоей Максимовой, медицинской психологиней, врачом паллиативной помощи, медицинской директоркой Благотворительного Фонда «Свои». Мы просили ее о самых распространенных мифах, уходе за стомой, отношениях с близкими и о том, чего на самом деле не стоит бояться.
- Какие проблемы помогает решить колостома?
- Колостому устанавливают при кишечной непроходимости. Иногда временно: например, на период между операциями. Затем ее закрывают. Иногда она устанавливается навсегда и с ней можно жить с ней многие годы. Более того: качество жизни с ней может быть высоким. Теперь все гораздо проще: в продаже есть масса новых средств, делающих использование стомы максимально удобным. Появилась практика, пока что за рубежом, когда хирург и пациент договариваются, в каком месте пациенту комфортнее выводить стому.
- В каких случаях детям рекомендуют устанавливать стому?
- Всё очень индивидуально. Общая рекомендация родителям по поводу детей: выбрать врача, которому ты доверяешь. Если все аргументы «за» и «против» взвешены и нужно ставить стому – лучше не оттягивать.
Имеет смысл сразу искать человека, который может консультировать по уходу. В онкологических больницах сейчас есть стоматерапевты. В Киеве в Институте рака есть даже отдельный кабинет стоматерапевта. Если в городе нет такого специалиста, можно обратиться к медсестре мобильной паллиативной помощи.
– Какие наиболее распространенные мифы существуют среди пациентов?
- Неудобство. Запах. Страх, что отпадет калоприемник в публичном месте. Страх надевать сверху одежду: люди часто сомневаются, какую одежду лучше выбрать. Страх, что будут знать все вокруг.
Есть определенная психологическая стигма по поводу стомы. Родители детей с инвалидностью переживают, как будет жить с этим ребенок. Иногда приходится устанавливать стому молодым военным: иногда они очень стесняются.
Часто бывает дискомфорт в общении с родственниками, осуществляющими уход: и для пациентов, и для самих родственников.
Был случай, когда у мужчины дома отпал калоприемник, и дочь позвонила по телефону в слезах: что делать, как мыть, как поставить обратно? Она не понимала, как с этим справляться, а он нервничал, как это переживает дочь.
На самом деле не все родственники готовы с этим работать, им нужна помощь. Поэтому лучше учиться этому заранее.
– Чего на самом деле не стоит бояться?
- Решается на самом деле все. Первые несколько дней человек может столкнуться с трудностями. Не все сразу понимают, как правильно закрепить мешок, он может действительно отваливаться.
Раньше не было удобных калоприемников, а сейчас есть мешочки, поглощающие запахи, их можно устанавливать на более длительное время. Есть масса специальных средств, предотвращающих раздражение кожи.
Надо двигаться маленькими шажками и учиться. Лучше всего, чтобы человека мог кто-то сопровождать, все ему объяснить и помочь.
Вместе с этим специалистом можно потренироваться в закреплении мешка. Он должен рассказать о видах емкостей: двухкомпонентные мешки меньше раздражают кожу, потому что пластина может оставаться на коже несколько дней. Однокомпонентные более плоские и проще в использовании. Специалист может посоветовать кремы, пасты, специальную пленку, которая предотвращает раздражение.
- Как насчет советов искусственного интеллекта, можно ли на них полагаться?
- Не всегда ИИ дает разумные советы, особенно бесплатные версии. То, что он советует, следует проверять. Я все-таки сторонница того, чтобы был человек, знающий пациента.
Я бы даже сказала, что такое обучение следует пройти превентивно. Онлайн-консультация тоже может быть очень полезна.
Про детей можно посмотреть отличный онлайн-курс фонда «Таблеточки». Там есть практически все, что нужно знать родителям ребенка, нуждающегося в паллиативном уходе.
– Насколько часто окружающие замечают, что у человека стома?
- Ее вообще не видно под одеждой. Есть специальные фиксирующие пояса, которые делают ношение калоприемника удобным.

Я встречала вопиющий случай со взрослой женщиной из маленького города. Она была учительницей, которая учила практически весь этот городок. После неудачной операции ей пришлось вывести стому. Она не хотела говорить об этом совершенно никому. Семейный врач был в курсе, но пациентка не хотела оформлять паллиативную помощь, чтобы получать калоприемники бесплатно, потому что боялась, что узнает еще кто-то.
Денег на калоприемники не было – потому она использовала пакеты от семян. Она носила много слоев одежды, чтобы скрыть пакеты, специально для этого похудела. Это вызвало очень сильное раздражение кожи, серьезный дискомфорт.
Насколько же стигматизированной она чувствовала себя со стомой, что готова была терпеть этот дискомфорт и боль! С женщиной никто не работал психологически. Ей никто не объяснил, что в этом нет ничего страшного, что если научиться правильному уходу, жизнь может быть прекрасной и полноценной.
Кроме того, при желании можно полностью скрыть использование стомы от друзей и коллег. Только сам человек решает, кому об этом рассказывать.
– Что можно делать со стомой: например, заниматься спортом, путешествовать?
- Всё можно делать. В инстаграм есть страниці, которую ведут люди со стомой. Они рассказывают о выборе расходников, снимают себя на пляже, на прогулке. Стома может прятаться прямо под шортами, и вы этого не увидите, если человек не захочет вам этого показать.
- Меняется ли как-то интимная жизнь человека со стомой?
- Я не могу сказать: нет, совсем не меняется. Человек может стыдиться своего тела. Партнер может бояться сорвать калоприемник во время секса или навредить. Бывает, что партнер уходит, чаще это мужчины. Но бывает наоборот: муж меняет жене калоприемники. Работают здесь только доверие и откровенные обсуждения. На самом деле обо всем можно поговорить. И, конечно, стоит обращаться к психологам.
– Чего не стоит говорить человеку со стомой? С какими словами следует быть осторожными?
- Мне вообще не нравится, когда говорят: "Все будет хорошо". Или "Да что ты переживаешь, у миллиона людей есть такая штука, все с этим живут". Каждый человек уникален. И вы можете услышать в ответ: «Все пусть живут, а меня это беспокоит».
Слышала я и такое: «Что ты ноешь? Грех жаловаться: без стомы ты бы умер от непроходимости». Это хорошо, что стома спасает человеку жизнь, но не стоит обесценивать его трудности.
Вместо этого можно сказать: «Я вижу, как ты переживаешь, я с тобой. Это нормально, что ты стыдишься». Можно спросить: «Чего ты боишься? Публичности, что кто-нибудь увидит, узнает? Или того, что ты не справишься с калоприемниками и будет воспаление? Что это навсегда?» Следует спрашивать и внимательно слушать.
- Как может общество сделать более комфортной жизнь людей со стомой: государство, общественные организации, обычные люди?
- Проводить обучение по уходу за стомой, по особенностям питания для пациентов. И обязательно оказывать психологическую поддержку.
Здорово, когда есть коммьюнити, когда люди чувствуют, что они не сами в мире со стомой. Создавать такие сообщества в регионах – это важно.
- Что бы вы сказали человеку, впервые увидевшему пациента со стомой и спросившему: «Как же можно с этим жить?»
- Я бы ответила: замечательно и с удовольствием! Вообще я бы объяснила, что такое стома, для чего она и что это совершенно не страшно.
Ольга Левченко
Необхідність встановлення стоми може викликАти багато запитань і страхів: як доглядати за нею, чи можна подорожувати й займатися спортом, чи помічатимуть її інші. Багато з цих побоювань пов’язані не лише з медичними аспектами, а й із недостатньою кількістю інформації та стигмою.
Напередодні Всесвітнього дня людей, які живуть зі стомою, говоримо про це відкрито із Зоєю Максимовою, медичною психологинею, лікаркою паліативної допомоги, медичною директоркою Благодійного Фонду «Свої». Запитали її про найпоширеніші міфи, догляд за стомою, стосунки з близькими та про те, чого насправді не варто боятися.
- Які проблеми допомагає вирішити колостома?
- У випадках неспроможності кишківника, кишковій непрохідності встановлюється колостома. Іноді тимчасово: наприклад, на час між операціями. Потім її закривають. Іноді вона встановлюється назавжди і з нею можна жити з нею багато років. Більше того: з нею можна мати високу якість життя. Тепер усе набагато простіше: у продажу є маса нових засобів, які роблять використання стоми максимально зручним. З’явилася практика, поки що за кордоном, коли хірург і пацієнт домовляються, в якому саме місці пацієнту комфортніше виводити стому.
- В яких випадках дітям рекомендують встановлювати стому?
- Все дуже індивідуально. Загальна рекомендація батькам щодо дітей: обрати лікаря, якому ти довіряєш. Якщо всі аргументи «за» і «проти» зважені й треба ставити стому – то не варто відтягувати.
Є сенс відразу шукати людину, яка може консультувати щодо догляду. В онкологічних лікарнях є стоматерапевти. В Києві в Інституті раку є навіть окремий кабінет стоматерапевта. Якщо нема в місті такого фахівця, можна звернутися до медсестри мобільної паліативної допомоги.
- Які найбільш розповсюджені міфи існують серед пацієнтів?
- Незручність. Запах. Страх, що калоприймач відпаде у публічному місці. Страх надягати зверху одяг: люди часто вагаються, який одяг краще обрати. Страх, що знатимуть усі навколо.
Є певна психологічна стигма щодо стоми. Батьки дітей з інвалідністю переживають, як буде жити з цим дитина. Іноді доводиться встановлювати стому молодим військовим: іноді вони дуже соромляться.
Часто буває дискомфорт у спілкуванні з родичами, які здійснюють догляд: і для пацієнтів, і для самих родичів.
Був випадок, коли вдома у чоловіка відпав калоприймач, і донька зателефонувала в сльозах: що робити, як мити, як поставити назад? Вона не розуміла, як із цим справлятися, а він нервував, як це переживає донька.
Насправді, не всі родичі готові з цим працювати, їм потрібна допомога. Тому краще вчитися цьому заздалегідь.
- Чого насправді не варто боятися?
- Вирішується насправді все. Перші кілька днів людина іноді стикається з труднощами. Не всі відразу розуміють, як правильно закріпити мішок, він може дійсно відвалюватися.
Раніше не було зручних калоприймачів, а зараз є мішечки, які поглинають запахи, можуть встановлюватися на довший час. Є маса спеціальних засобів, які запобігають подразненню шкіри.
Треба рухатися маленькими кроками і вчитися. Найкраще, щоб людину міг хтось супроводжувати, все їй пояснити й навчити.
Разом із цим фахівцем можна потренуватися в закріпленні мішка. Він має розповісти про види ємностей: двокомпонентні мішки менше подразнюють шкіру, бо пластина може залишатися на шкірі кілька днів. Однокомпонентні повністю пласкі й простіші у використанні. Фахівець може порадити креми, пасти, спеціальну плівку, яка запобігає подразненню.
- Як щодо порад штучного інтелекту, чи можна на них покладатися?
- Не завжди ШІ дає слушні поради, особливо безплатні версії. Те, що він радить, варто перевіряти. Я все-таки прибічниця того, щоб була людина, яка знає пацієнта.
Я б навіть сказала, що таке навчання варто пройти превентивно. Онлайн-консультація теж може бути дуже корисною.
Для дітей є класний онлайн-курс у фонда «Таблеточки». Там є практично все, що потрібно знати батькам дитини, яка потребує паліативного догляду.
- Наскільки часто оточуючі помічають, що у людини стома?
- Цього взагалі не видно під одягом. Є спеціальні пояси, які це фіксують і роблять носіння калоприймача зручним.

Я зустрічала кричущий випадок із дорослою жінкою в маленькому місті. Вона була вчителькою, яка навчала практично все це містечко. Після невдалої операції їй довелося вивести стому. Вона не хотіла казати про це абсолютно нікому. Сімейна лікарка була в курсі, але пацієнтка не хотіла оформлювати паліативну допомогу, щоб отримувати калоприймачі безоплатно, бо боялася, що дізнається ще хтось.
Грошей на калоприймачі не було – тому вона використовувала пакети від насіння. Вона носила багато шарів одягу, щоб ховати пакети, спеціально для цього схудла. Це викликало дуже сильне подразнення шкіри, серйозний дискомфорт.
Наскільки ж стигматизованою вона себе відчувала зі стомою, що готова була терпіти цей дискомфорт і біль! З жінкою ніхто не працював психологічно. Їй ніхто не пояснив, що в цьому нема нічого страшного, що якщо навчитися правильному догляду, життя може бути прекрасним і повноцінним.
З іншого боку, за бажання можна повністю приховати використання стоми від друзів і колег. Тільки сама людина вирішує, кому про це розповідати.
- Що можна робити зі стомою: наприклад, займатися спортом, подорожувати?
- Все можна робити. В інстаграм є сторінки, яку ведуть люди зі стомою. Вони розповідають про вибір витратників, знімають себе на пляжі, на прогулянці. Стома може ховатися просто під шортами, і ви цього не побачите, якщо людина не захоче вам цього показати.
- Чи змінюється якось інтимне життя у людини зі стомою?
- Я не можу сказати: ні, зовсім не змінюється. Людина може соромитися свого тіла. Партнер може боятися під час сексу зірвати калоприймач або нашкодити. Буває, що партнер іде, частіше це чоловіки. Але буває навпаки: чоловік змінює дружині калоприймачі. Працюють тут лише довіра і відверті розмови одне з одним. Про все можна насправді поговорити. І звісно, можна звертатися до психологів.
- Чого не варто говорити людині зі стомою? З якими словами варто бути обережними?
- Мені взагалі не подобається, коли кажуть: «Все буде добре». Або «Та що ти переживаєш, у мільйона людей є така штука, всі з цим живуть». Кожна людина унікальна. І ви можете почути у відповідь : «Всі хай живуть, а мене це турбує».
Чула я й таке: «Чого ти нарікаєш? Гріх скаржитися: так би ти помер від непрохідності». Це добре, що стома рятує людині життя, але не варто знецінювати її труднощі.
Натомість можна сказати: «Я бачу, як ти переживаєш, я з тобою. Це нормально, що ти соромишся». Можна спитати: «Чого саме ти боїшся? Публічності, що хтось побачить, дізнається? Чи того, що ти не справишся з калоприймачами й буде запалення? Того, що це назавжди?» Варто питати й уважно слухати.
- Як може суспільство зробити комфортнішим життя людей зі стомою: держава, громадські організації, пересічні громадяни?
- Проводити навчання з догляду за стомою, з особливостей харчування для пацієнтів. І обов’язково надавати психологічну підтримку.
Класно, коли є ком’юніті, коли люди відчувають, що вони не самі у світі зі стомою. Створювати такі спільноти в регіонах – це важливо.
- Що б ви сказали людині, яка вперше побачила пацієнта зі стомою і спитала: «Як же можна з цим жити?»
- Я б відповіла: якісно і з задоволенням! Взагалі я б пояснила, що таке стома, для чого вона і що це абсолютно не страшно.
Ольга Левченко