Дочекатися маму

img

Новини / Здоровʼя

Дочекатися маму

Дівчинка років двох у трусиках і панамці катається на толокарі. У панамці три дірочки, з кожної стирчить охайний хвостик. Компанія малюків бризкається водою біля надувного басейну. Один із хлопчаків демонструє нам пластмасовий кораблик. Інше хлоп’я, трохи менше, впевнено бере мене за одну руку, Катю за іншу й задоволено каже: «Мама».

Все дуже схоже на дитячий садок, крім останньої сцени. Я багато разів читала про таке в оповіданнях усиновителів про перше знайомство з їх майбутнім малюком. Це не дитсадок – це Будинок дитини. А ми не усиновителі, а співробітники благодійного фонду. Уже 8 років ми допомагаємо Будинку дитини дитячим харчуванням і підгузниками.

Цього разу ми привезли 6 упаковок підгузників та 60 упаковок дитячого харчування.Кошти на придбання всього цього зібрані небайдужими людьми через соцмережі. Сьогодні адміністрація погодилася провести для нас міні-екскурсію територією установи.

До якихось речей ми готові, якісь нас дивують. «Невже всі ці діти хворі?» – запитує пошепки Катя. І правда, більшість на перший погляд схожа на цілком здорових діток. Але в карті у кожного стоїть свій діагноз: це Спеціалізований будинок дитини для дітей із патологіями ЦНС, ВІЛ-інфекцією й пороками розвитку верхньої щелепи. 

 Дождаться маму Дождаться маму  Дождаться маму 

На наше запитання Олена ЄвгеніЇвна Хотиненко, заступник головного лікаря з медичної частини, розповідає нам, що сюди потрапляють і діти з досить серйозними патологіями, є й «лежачі», їх небагато. Всіх, кому потрібно обстеження або операція, обстежують і оперують за бюджетний кошт. Під час лікування в стаціонарі з дитиною залишається хтось із персоналу Будинку.

Малюки тут знаходяться до 4 років включно, але мало кому з діток, яких ми зустріли,можна було б дати чотири. Спочатку я згадую той факт, що діти, які ростуть в «системі», повільно розвиваються, але з'ясовується й інша причина. Коли я питаю, чи часто дітей усиновлюють, відповідь дуже радує: до 4 років беруть в сім'ї майже всіх. Хтось потрапляє до прийомної сім'ї, когось усиновлюють, хтось повертається до кровної: близько половини малюків тут без статусу сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Їхні батьки, які опинилися в складній життєвій ситуації або потребують тривалого лікування, пишуть заяву на тимчасове державне забезпечення. Вони вирішують свої проблеми й забирають дітей назад. Але й сиріт усиновлюють активно. «Навіть із патологіями?» – недовірливо питаю я. – «Навіть із патологіями», - рішуче відповідає Олена Євгеніївна.

Залишаються тут до кінця в основному діти мам, які місяцями й роками не можуть прийняти рішення: відмовитися від дитини або відновитися в батьківських правах. Ті, хто до 4 років не був улаштований до сім'ї, потрапляють до інших установ, наприклад, до Міського дитячого будинку-інтернату №2 на вул. Чичеріна.

 Дождаться маму 

 Дождаться маму 

Дождаться маму

Будинок дитини періодично відчуває потребу в дитячому харчуванні й засобах гігієни. За словами Олени Євгеніївни, через постійне зростання цін, фінансування, виділене на початку року, не враховує інфляцію, а коштує дитяче харчування дуже недешево, тому зайвим тут ніколи не буває.

Що стосується підгузків – витрати на них можуть розцінити як нераціональне використання фінансових ресурсів – адже є пелюшки. Але очевидно, що якщо не використовувати памперси, занадто багато часових ресурсів піде на заміну пелюшок. Звичайно, підгузники намагаються економити; кожна упаковка ставиться на облік, і з зазначенням кількості, розміру й ваги дитини памперси вписуються до лікарського листа призначень кожного малюка.

Співробітники Будинку дитини справляють на нас враження людей, які люблять свою справу і піклуються про діток. У кожної групи на вулиці є іграшки й толокари, у половини – надувні басейни з теплою водою. Майданчики та альтанки яскраво розфарбовані, Олена Євгеніївна розповіла нам, що вони оновлюються на початку кожного літа. Біля одного з майданчиків влаштовано «гніздо з лелеками» й «лісова галявина». Автори поруч, широко посміхаються й намагаються зібрати немовлят, які розповзаються альтанкою, для загальної фотографії. Особливо радує, що «гуляють» на вулиці в манежі навіть «лежачі» дітки. 

 Дождаться маму Дождаться маму  [thumb]http://pomogaem.com.ua/uploads/posts/2017-08/1502921390_dsc_9929.jpg[/thumb] 

Державна установа, навіть найкомфортніша – не краще місце для дитини – вона повинен рости в сім'ї. Але те, що нам розповіли й показали, дуже тішить: перш за все, те, що Будинок дитини в області один. По-друге, те, що дітей активно беруть в сім'ї. По-третє, те, що поки вони в Будинку, про них піклуються. Ми уважно дивилися й не побачили ніяких ознак запущених, нелікованих хвороб (знаємо, що деякі установи таким грішать).

Залишається подякувати персоналу за турботу про дітей і побажати, щоб ці крихітки найближчим часом зустріли всиновителів, які не злякаються діагнозів у карті, а всі, хто тимчасово тут перебуває, благополучно повернулися до рідних сімей. Сподіваємося, що адміністрація робить усе для цього можливе. Сучасна медицина часто здатна вилікувати або компенсувати навіть важкі хвороби, але й ті діти, чий діагноз зняти неможливо, потребують батьків не менше. Нехай усім їм усміхнеться доля.

Допомогти малюкам коштами на підгузники та дитяче харчування можна тут.

Залиште свій коментар