Роздуми після Дня відкритих дверей в Школі лікарняних клоунів

img

Новини / Доктор Клоун

Роздуми після Дня відкритих дверей в Школі лікарняних клоунів

Сьогодні я хочу з Вами поділитися, як незвично я провела вечір п'ятниці. У четвер я планувала піти на збори волонтерів в БФ «Помагаєм». Ні, я не волонтер. Одяг, що я принесла діткам або їжу дял переселенців, не зарахується. Ми всі так чинимо. Волонтери ж витрачають набагато більше - вони віддають найцінніший ресурс - свій час.

На збори запрошували всіх бажаючих. Мене заманила фраза, що можна буде познайомитися з діяльністю фонду зсередини. З діяльністю комерційних організацій різного роду бізнесу я знайома, там правлять його Величність гроші і її Величність вигода. Все стандартно, рівнів в ієрархії може бути більше або менше, але закони функціонування одні й ті ж. Так і хочеться перефразувати Толстого і сказати, що всі комерційні організації схожі одна на іншу і кожна неприбуткова - індивідуальна. Познайомиться з «кухнею» БФ «Помагаєм» в четвер мені не вдалося, збори перенесли на п'ятницю, об'єднавши з днем відкритих дверей в Школі лікарняних клоунів.

Зліт клоунів відбувся в кафе Хундертвассер. Кафе заслуговує окремої статті, але, якщо коротко, то мені сподобалося. Ось куди я найближчим часом запрошу подружку побалакати за чашкою ароматної кави. Але повернемося до зльоту клоунів. До цієї п'ятниці моє знайомство з ними обмежувалося тільки цирковими виставами. У дитинстві я, як і всі діти нашого міста, любила Іриску і тільки заради неї однієї готова була ходити в цирк. У дорослому віці 4-х річного практично щомісячного відвідування цирку мені запам'яталася всього пара-трійка клоунів. Вони викликали посмішку, решта чомусь були несмішними.

У цей вечір п'ятниці мене, як кажуть діти, чекав «вибух мозку». Виявилося, що клоуном може стати будь-який бажаючий. Більше того, зовсім не обов'язково досконально володіти російською чи українською мовою, щоб привернути до себе, здивувати, викликати посмішку або сміх у абсолютно незнайомої людини. Прикладом такого диво-доктора виявився клоун Ліхтарик. А в житті Ян Томаш Рогу батько сімох дітей, двоє з яких були присутні в залі. Дочка Яна порадувала нас прекрасним виконанням пісень англійською і сербською мовами.

Як мама, я розумію, що будь-які таланти дітей - це, перш за все, праця батьків. Це турботи, час, гроші, бажання і наполегливість всієї родини. Як при цьому ще знаходити час сили й емоції для інших (чужих дітей не буває, тому напишу дітей інших батьків)? Як? Для мене це поки що загадка, очевидно у Ліхтарика велике серце.

На зустрічі я дізналася, що таке лікарняна клоунада. А Ви знали, що в багатьох країнах, доктор-клоун це справжня оплачувана професія? В Ізраїлі молоді люди, які обрали таку спеціальність, повинні вчитися п'ять років, скласти іспити і захистити диплом. Мені було дуже цікаво побачити фотографії клоунів в процесі роботи. Яскраві, соковиті, емоційні. На тлі білих стін - яскравий одяг, яскравий грим, обов'язковий атрибут червоний ніс і, звичайно ж, посмішки. Ну як же без них. Посмішки не тільки клоунів, а і маленьких пацієнтів. Діти посміхалися, сміялися, їх очі іскрилися, випромінюючи радість. Нехай навіть на 10-15 хвилин. Але ж в сумовитих лікарняних стінах, де один день схожий на інший, 10 хвилин щастя - це вже багато.


Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов 

 Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов  Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов
 Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов   Размышления после Дня открытых дверей в Школе больничных клоунов

 

Цікаво було послухати клоуна Пеппі. Уявіть собі вона сама лікар. Лікар, який у вільний від роботи час перетворюється на доктора-клоуна. Як же так? А все просто. Лікар-медик, повинен завжди залишатися лікарем. Незважаючи на всю любов до дітей, на співчуття, на розуміння всієї тяжкості ситуації лікар повинен ретельно обстежити дитину, правильно поставити діагноз і лікувати. Лікування рідко буває безболісним і приємним. Лікар-медик лікує тіло. А доктор-клоун підходить до лікування з іншого боку. Він не знає, що таке голки і крапельниці. Він лікує сміхом, усмішкою, переносячи дитини в яскравий світ жартів, веселощів, безтурботності, різнокольорових мильних бульбашок, серйозних дуелей на надувних шпагах і фокусів.

Доктор-клоун робить те, що не може звичайний лікар. Лікарняний клоун може всього за кілька хвилин перетворити настрій «-1» в «+1». Всі ми бачили ці згаслі дитячі очі, які дивляться на нас з благанням про допомогу з плакатів у маршрутках, супермаркетах і екранів моніторів. Саме ці очі доктор-клоун може запалити, змусити сміятися, блищати, подарувати надію, сенс, відвернути від складної ситуації.

Коли стає краще дитині, стає краще і його батькам. І як у фізиці, йде зворотна хвиля, батьки, відчувши себе краще, стають більш впевненими в собі, своїх силах. Вони можуть дати дитині більше підтримки, більше тепла і віри. Виходить допомога доктора-клоуна так само являэться цінною, як і допомога традиційного лікаря. Вона ні в якому разі не заміна лікуванню, це паралельна дія, що підсилює ефект ліків, викликає синергію.

Після офіційної частини зустрічі до мене підсіли клоун Нафаня і Фантик, запропонували приміряти ніс і відповіли на всі мої запитання. Відповіді на пару моїх «Чому...?» Я хочу Вам процитувати.

«Всі ми обмежені в матеріальному плані, хтось більше, хтось менше, але у кожного є своя межа суми, яку ми можемо пожертвувати. Коли я приходжу в лікарню до дитини я можу дати ОГО-ГО. Ось скільки (красномовний жест з широко розведеними в сторони руками)! Я можу дати стільки, скільки потрібно! І не лише конкретній дитині, а всім! Це чудово!»

«Ну, де ще можна так дуріти? Де ніхто не скаже: «Ти що ненормальний?» Ніхто не подивиться косо. А голосно похвалять: «Молодець! Приходь ще!»

Відведені на зустріч 2 години пролетіли непомітно. На закінчення вечора мене покатали на клоуномобілі і запросили в школу клоунів.

Школа докторів-клоунів відкрита для кожного у кого є бажання і пара вільних годин на тиждень.

Ті, хто поки не має вільного часу або не готовий, можуть при бажанні, допомогти матеріально, як у значних розмірах, так і в межах двох-трьох гривень. Витрати йдуть на витратні матеріали - поролонові носики, мильні бульбашки і повітряні кульки. Усього цього потрібно в необмежених кількостях.

Подумайте, можливо, і Ви захочете завтра пройтися пару зупинок пішки, а зекономлені Вами п'ять гривень дадуть можливість запалити вогник в очах 5 дітей, за допомогою звичайних повітряних кульок. У чарівних руках клоуна вони перетворяться в собачку для малюків, в шаблю - для старших, в сердечко або квітку для дівчаток.

Давайте не будемо чекати Нового року! Нехай очі дітей сяють вже сьогодні!


Юлія МАРТИНЯК

Залиште свій коментар