Перемоги та нова мета Ігоря

img

Новини

Перемоги та нова мета Ігоря

 

Ми повернулися! Повернулися з новими перемогами над хворобою, з яскравими враженнями, з наміром перемагати і вигравати, а ще у нас є мета. Про що я і хочу вам розповісти.

Справа в тому, що Ігорьок зараз у тому віці, коли починається активне фізіологічне зростання (з 9 до 12 років). Ріст кісток випереджає ріст м'язів. Відбуваються фізіологічні процеси, властиві кожному підлітку. Будь-які зміни в організмі відображаються на дітях, особливо на тих, у кого є хоч якісь найменші проблеми.

Напевно, ми потрапили в період таких же метаморфозів. Незважаючи на посилене лікування, природу не обдуриш і деякі перепони не обійдеш. Їх треба вчасно долати і працювати над собою ще більше. Ігорьок намагався що є сили.

Ігор сам навчився плавати, відвідуючи реабілітацію в Словаччині в центрі АДЕЛІ, не дивлячись на свої гіперкінези, а при такому захворюванні плавають тільки по колу. Але він наполегливо займався в басейні, «підслуховуючи» словацьких тренерів, які проводили тренування зі здоровими дітьми, вбирав всю інформацію, як губка. Стало виходити. Вдома стали ходити на тренування. А так як він цілеспрямований хлопчик з великим потенціалом, звичайно, виникло бажання домагатися результатів у цьому виді спорту. 16 лютого 2013 несподівано для всіх нас його взяли на міжнародний турнір з плавання серед дітей-інвалідів на призи героя України Віктора Смірнова. Радості не було меж... Але у мене, як у мами, був шок. Думки про те, як же я його одного відпущу, такого проблемного... Довелося ризикнути. Правда, з татом поставили умову: якщо за тиждень навчиться зав'язувати шнурки на кросівках, поїде. Навчився за півтора дня! А потім виграв друге місце! Неможливо описати цей захват, ці почуття, ці емоції...

Бажання Ігоря брати участь, перемагати, досягати мети, присутні в усьому, і тим більше в лікуванні. Але хвороба себе проявляє завзято і наполегливо. У зимовий період стягнуло ногу. Необхідна була термінова і серйозна реабілітація в АДЕЛІ. У Європі цю клініку відвідують через кожні 2 місяці. Ми відвідуємо раз на півроку.

У словацький центр АДЕЛІ ми потрапили на 17 днів раніше запланованого терміну. Довелося сумбурно збирати кошти, були проблеми і з переїздом. Ми не знали, в які терміни вкладемося, проїзні квитки на той час вже подорожчали. На щастя, ціна зворотного квитка, купленого на цей же поїзд у Словаччині, нижче в кілька сотень гривень. Крім того, наше повернення співпало зі святом Великодня. А в цей час зазвичай квитків не дістати. Залишилися тільки на дорогущий ХЮНДАЙ, де немає знижок на дітей-інвалідів та супроводжуючих їх батьків. Але і це ми подолали.

Єдине, що дуже сильно нас засмутило - звістка про відхід з життя нашого реабілітолога Юлії Іллічової. Вона була незвичайною людиною, чудовою жінкою, відмінним фахівцем, саме вона поставила мого сина на ноги, саме вона принесла в наше життя, повне депресії, болю і розчарування, радість, прагнення жити і вірити, не боятися перешкод. Я чудово пам'ятаю той момент, коли ще маленький Ігорьок відкрився цій людині, став робити перші кроки назустріч. Чудова, яскрава, незабутня, що подарувала радість багатьом людям і так раптово пішла! Світла пам'ять таким людям.

Слава Богу, ми потрапили на реабілітацію до Романа, який знав всі проблеми Ігоря з першого дня. Тим більше, що в його команді були люди, які працювали з Юлією. Ігор був у захваті. І як би важко не давалися фізичні навантаження, коли поруч з тобою люди, що несуть світло і добро, все проходить на одному диханні. Усі дні реабілітації промайнули непомітно.

Ще одне переживання тривожило мою душу - можливість потрапити в угорську клініку Шопрон на магнітні процедури. За два роки відвідування реабілітації, я переконалася на чужих прикладах і на власному досвіді, що тільки комплексний підхід дає найкращі результати. Спостережливий Ігор помітив пацієнтів, які при такому ж діагнозі, як у нього, два роки тому виглядали фізично краще Ігоря. Але цього року через відсутність комплексного лікування, хвороба ще більш посилила стан здоров'я. Параліч правої сторони був виражений дуже явно. Вони почали ходити з милицею, тягнути ногу, перестала працювати права рука. Дивитися було боляче, страшно і сумно.

Тому я дуже дякую всім, хто нам допоміг, допомагає і допомагатиме. Особливо Олександра! Цього разу левова частка коштів надійшла від нього і тільки завдяки цьому ми встигли на реабілітацію, процес відновлення пішов швидше. Ваша допомога неоціненна. Нехай береже Вас Бог і допомагає у всіх справах і починаннях! Спасибі всім людям нашого міста. Спасибі словацькому фонду АППА, який оплатив наше проживання та харчування в їх центрі. Спасибі всім людям, що надалиь нам допомогу. Дякую від усього серця!

Але найбільш вражаючим у нашій поїздці був день, коли ми змогли зустрітися з президентом паралімпійців Словаччини паном Яном Ряпошем. Така уважна, скромна і щира людина. З яким розумінням і співчуттям він поставився до дитини, що потрапила в біду. Саме він подбав про мою дитину і направив запит нашому представникові паралімпійців, щоб Ігоря взяли в дніпропетровську команду. Сподіваюся, Ігор розуміє всю серйозність і відповідальність, покладену на нього. Після всього пережитого я впевнена, мій малюк не підведе. Адже життя навчило його ставити цілі і досягати їх, як би важко і боляче не було.

Світлана МАРЧЕНКО

Допомогти дітям стало простіше. Якщо ви власник картки Visa або MasterCard, то перерахувати гроші можна прямо зараз, зайшовши у разділ ПОЖЕРТВУВАТИ.

 

З усіх питань звертайтеся

Керівник програми «Здорова дитина»

Анастасія Осипова

+38 099-93-77-558, (056) 732-48-07

osipova@deti.dp.ua

www.pomogaem.com.ua


Залиште свій коментар