Мета проекту:

Створення умов для реалізації права дітей на виховання у сімейному оточенні або в умовах, максимально наближених до нього.

 

Обгрунтування актуальності проекту:

Кількість дітей, які за певних обставин лишаються поза сімейним вихованням, позбавляються батьківської опіки є вражаючою. Причин тому безліч, і не обов’язково це смерть батька чи матері. Серед дітей, які перебувають на обліку в органах опіки і піклування, лише десяту частину становлять біологічні сироти, решта – це діти, які стають сиротами при живих батьках, так звані соціальні сироти.

Не можна стверджувати, що феномен "виходу” дитини із рідної сім’ї виник лише останнім часом. Батьків позбавляли батьківських прав через асоціальні прояви, пияцтво, наркоманію, недостатню увагу до власних дітей і раніше. Та останнім часом загострюються кризові явища в сім’ях, особливо неповних, багатодітних, малозабезпечених.

Прийнята в Україні система державної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, структурована таким чином, щоб дитина від народження до повноліття була доглянута державними установами, завданням яких є утримання, виховання, надання професійних навичок. Відчуження дітей-сиріт, що виховуються в інтернатних закладах, від реальних життєвих проблем, обмеження простору спілкування, регламентація дій призводять до формування специфічних рис особистості, які ускладнюють адаптацію випускників інтернатних закладів до дорослого життя у відкритому соціумі.

Навіть за оптимальних умов утримання та виховання дітей у державних закладах, вони істотно відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ї.

Загально визнано, що "дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові й розуміння” (Преамбула Конвенції ООН про права дитини).

Міжнародний досвід державної опіки над дітьми засвідчує поступову відмову держав, що мають гуманістичне спрямування соціальної політики, від інтернатних форм утримання дітей, позбавлених батьківського піклування та орієнтацію на створення і підтримку сімейних форм опіки.

Усиновлення дітей-сиріт та встановлення над ними опіки в Україні були і залишаються пріоритетними варіантами влаштування дитини, залишеної без батьківської опіки. Поряд з тим провадиться робота з розвитку сімейних форм влаштування таких дітей, створенню дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.

Відомо, що, на жаль, не всі родини можуть задовольнити потреби дитини, не всі можуть самостійно або навіть при наявності сторонньої допомоги вийти зі складної життєвої ситуації. Часто про такі сім’ї дізнаються пізно, коли доводиться вилучати дитину з найкращого для неї середовища – рідної родини.

Куди ж потрапляє дитина? Зазвичай дитину до трьох років влаштовують у лікарню або у будинок дитини, старшого віку – в інтернатний заклад, у кращому разі малюка можуть забрати родичі. ЇЇ не можуть усиновити або взяти у прийомну сім’ю, адже за українським законодавством дитина може бути влаштована у той чи інший інститут сімейного виховання, тільки якщо їй встановлено статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Саме цей статус надає їй право на повне державне забезпечення й отримання передбачених у законодавстві пільг. Передбачені в таких випадках фінансові механізми дозволяють утримувати тимчасово забраних дітей, лише розміщуючи їх в інтернатних установах або закладах соціально-правового захисту дітей.

Встановлення потрібного статусу – досить тривалий процес зі збором чи відновленням документів, пошуком батьків або свідків, розглядом справи в суді тощо. Він триває не менше двох місяців, а інколи і роками.

 

Окреме питання: чи завжди позбавлення батьківських прав біологічних батьків доцільне та відповідає найкращим інтересам дитини, чи можливо підтримати та відновити батьківський потенціал у рідній сім’ї дитини?

Саме для забезпечення найбільш комфортного для дитини негайного влаштування у 2008 році представництво благодійної організації "Кожній дитині” в Україні розпочато впровадження моделі прийомної (патронажної) сім’ї тимчасового влаштування (далі - ПСТВ). Головною метою створення ПСТВ є мінімізація негативних ризиків і надання дитині на період кризи сприятливого сімейного середовища незалежно від правового статусу.

Одним із завдань проекту є поширення моделі прийомних сімей термінового влаштування в Україні відповідно до потреб територіальних громад, тому ми вважаємо за необхідне скористатися позитивним досвідом і використати існуючі напрацювання колег.

На прийомних (патронатних) батьків покладається відповідальність за гарантування дитині безпечне середовище й догляду; сприяння реабілітації, адаптації, соціалізації відповідно до потреб конкретної дитини; допомогу дитині підтримувати безпечні соціально значущі для неї контакти з батьками, близькими людьми, родичами, друзями; сприяння продовженню навчання. Крім того, вони мають бути готові в будь-який час прийняти в сім'ю дитину, яка того потребує.

Особливістю цієї форми влаштування також є те, що прийомні батьки разом із соціальним працівником підтримують біологічних батьків у період кризи, створюють умови для відновлення або оволодіння необхідними навичками догляду, сприяють формуванню відповідальності та в перспективі допомагають реінтегрувати дитину у рідну сім’ю.

У разі потреби ПСТВ бере участь в оформленні статусу та обранні форми влаштування, яка найкраще відповідає інтересам дитини. Перевагою такої моделі є спрощений механізм влаштування дитини, що сприяє швидкому реагуванню на небезпеку життя та здоров’я дитини.

Але трапляються такі випадки, коли дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, з тих чи інших причин не може бути розміщена в жодну з форм сімейного влаштування.

У таких випадках може стати в нагоді досвід Польщі у реформуванні системи опіки над дітьми-сиротами. Там у місцевих громадах були створені невеликі будинки, розраховані на 15 дітей, в яких разом з дітьми проживали вихователі. Але відмінність від звичних нам інтернатних закладів полягає в тому, що середовище, в якому зростають діти, максимально наближене до сімейного. Таким чином, дитина, яка майже не має шансу бути влаштованою в сім’ю (усиновлювачів, опікунів/піклувальників, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу), все ж таки набуває необхідних соціальних навичок та стає максимально підготовленою до самостійного дорослого життя.

Підсумовуючи, можна сказати, що на даний час вкрай необхідним є впровадження всіх зазначених вище моделей влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в сімейне або максимально наближене до нього оточення. Оскільки кожна дитина має право на виховання в сім’ї, але не кожна має таку можливість.

Проект Дніпропетровської обласної благодійної організації "Сяйво веселки” "ДИТЯЧЕ МІСТЕЧКО” має саме такий комплексний підхід до вирішення проблеми сирітства, оскільки передбачає різні моделі влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в сімейне або максимально наближене до нього оточення.


Шляхи вирішення проблеми:

На території с. Волоське планується побудувати 4 (чотири) будинки. В 2 будуть розміщені дитячі будинки сімейного типу, в 1 – прийомна сім’я тимчасового влаштування, ще 1 буде функціонувати як так званий "Польський будиночок”.Кількість дітей, які одночасно зможуть перебувати в "Дитячому містечку”:дитячі будинки сімейного типу – до 20 осіб (по 10 в кожному);прийомна сім’я тимчасового влаштування – до 10 осіб;

«Польський будиночок» – до 10 осіб.

Наразі ми шукаємо партнерів для реалізації проекту!!!


   

 

 

Довідка:

Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, яка добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім'ї.

Прийомні діти виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

 

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Батьки-вихователі - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - вихованці).

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, включаючи рідних дітей.

 

Прийомна (патронатна) сім’я термінового влаштування – це сім’я, яка на основі договору (соціального контракту) з місцевим органом виконавчої влади, приймає на короткий термін дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах та потребують догляду та захисту, надає їм комплекс послуг в залежності від їх потреб та сприяє поверненню їх в сімейне середовище.

 

"Польський будиночок”* – будинок, в якому перебувають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які з тих чи інших причин не можуть бути розміщені в сімейне оточення. Разом з ними постійно перебувають вихователі, але умови, в яких живуть діти, максимально наближені до тих, що створюються в сімейному оточенні.

* Умовна назва. Досвід, запозичений з Польщі.