Стаття в журналі «Здоров'я»

img

ЗМІ про фонд

Стаття в журналі «Здоров'я»

Джерело: всеукраїнський журнал «Здров'я»

 

- Шановний, отець Андрій. Місія Вашої організації - допомога дітям-сиротам. Що наштовхнуло Вас зайнятися саме цією діяльністю?

- Ми допомагаємо не лише дітям-сиротам, ми допомагаємо важкохворим дітям, допомагаємо тим сім'ям, які займаються вихованням дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, випускникам державних інтернатних установ. Більш докладно про проекти нашої організації можна дізнатися на нашому сайті www.deti.dp.ua. А наштовхнуло займатися цим кілька причин.

Перша - постійно стикаєшся з людським горем. А для того, щоб надавати допомогу, потрібні більш дієві механізми: потрібно знати, кому допомагати, розуміти, як допомагати і допомога має бути системною. Це громадський аспект тієї роботи, якою ми займаємося. А особистий аспект дійсно більше пов'язаний з дітьми-сиротами: в моїй родині виховується сім прийомних дітей, двоє дітей уже не живуть з нами. Плюс троє діток у нас народжених. Більше поринаючи в тематику сирітства, розумієш, що це непроста тема, і допомогти сироті дуже складно. У мене багато часу пішло на те, щоб зрозуміти, що потрібно дитині-сироті, яка росте в дитячому будинку. Зрештою, прийшло розуміння, що можна допомогти, тільки давши їй сім'ю. Тому наша робота спрямована на підтримку людей, які хочуть взяти дітей-сиріт, на підтримку сімей, в яких уже виховуються діти-сироти. Про себе особисто ще скажу, що мій прадід був сиротою. І коли йому було зовсім погано, його підібрала літня пара - чоловік з дружиною, які дали йому виховання, дали йому сім'ю, своє прізвище, яке я зараз і ношу. Знаєте, не було б тих людей, - не було б і мене, і моїх десятьох дітей. Люди, які взяли в свою сім'ю прийомних дітей, допомагають не тільки цій дитині. Вони допомагають його дітям і онукам. Вони дають їм путівку в життя, дають їм можливість народитися і жити в родині. Адже те, що кажуть соціологи - це страшна статистика. Якщо дитина залишається в дитячому будинку чи інтернаті - вона практично приречена. 70% випускників сідають на лаву підсудних, кожен сьомий рано чи пізно закінчує життя самогубством, випускниці дитячих будинків та інтернатів у 80% випадків роблять своїх дітей сиротами, - ефект подвійного сирітства. І все це тому, що у них не було зразка виховання діток, зразка сімейних відносин.

- Як, з позиції церкви, трактується такий вчинок, як неприйняття, відмова від своєї дитини: залишити новонародженого в медичному закладі?

- Я не розумію тих людей, які можуть залишити дитину. Господь через Біблію нас вчить, що захист сиріт - це велика справа, що Він є батько сиротам. І коли люди залишають своїх дітей, мені здається, вони піддають їх небезпеці, насамперед, духовної смерті. Ми навіть не можемо уявити, що переживає дитина, покинута в медустанові. Адже мати - це єдине, що пов'язує його з соціумом. І ось та, яка для нього - все, - кидає його. Щоб зрозуміти, через яке страждання проходять ці дітлахи, давайте закриємо очі і уявімо себе в такій ситуації. В момент, коли їх кидають матері, в них обривається в цьому житті все. Повністю. У них не залишається нікого. Мені складно уявити, що може бути гірше. Мені здається, це такий гріх, який залишається на людях. Наслідки цього важко взагалі передбачати.

 

- Усиновлення чужої дитину для багатьох сімей це, перш за все, серйозний психологічний фактор, навіть якщо пара не може мати власних дітей. Як можна подолати цей бар'єр?

- Ви знаєте, цей бар'єр залишається, не місяць і не два. Що б ми не говорили, це дитина з іншої сім'ї. Їй потрібно звикнути до нас, нам треба звикнути до нього. Відбувається якийсь період адаптації. Він може досягати від півроку до двох років. Але, якщо ми любимо, терпіння і любов все це долають. А прийомна дитина - це здорово. Особливе благословення тим людям та сім'ям, які йдуть на цей крок за повчанням Божого.

 

- Як ви підтримуєте сім'ї, які взяли на виховання дитину-сироту?

- Перш за все, ми проводимо тренінги в рамках групи взаємодопомоги для тих сімей, які вже взяли дітей, щоб батьки не вигорали, щоб вони вчилися долати труднощі й проблеми. У нас є служба швидкої психологічної допомоги, коли ми в будь-який час можемо надати психологічну підтримку, і навіть виїхати в ті сім'ї, які потребують такої підтримки. Проводимо різні заходи - свята, фестивалі та інше. Головне, над чим ми працюємо, - це пошук батьків, які можуть взяти прийомних дітей.

- У світі існує тенденція, коли зірки шоу-бізнесу, громадські діячі усиновляють діток із слаборозвинених країн і неблагополучних сімей. Це данина моді або це допомога від ближнього до ближнього?

- Багато хто говорить, що в Україні зараз люди беруть дітей заради наживи, заради вигоди. Мовляв, держава приплачує, і все це робиться заради грошей. Я вам скажу, що ніякі гроші не варті тих проблем, з якими доведеться зіткнутися батькам. Шлях дитини в прийомній сім'ї - це шлях дуже складний. Перш за все, будь-яка прийомна сім'я для дитини стає госпіталем. Дитина приходить в нову сім'ю з душею, яка схожа на чашу - переповнену стражданням, з якої це страждання б'є, виливається на весь світ. Прийомні батьки часом стикаються саме з труднощами подолання тих страждань, через які пройшли діти. І сказати, що це данина моді, просто неможливо. Дитина - це не меблі. Ти не можеш його поставити в кут, як шафку, або як тумбочку біля ліжка. Кожна нова прийомна дитина змінює будівлю і формат сім'ї. Це стає вже іншою, новою сім'єю. І сказати, що це робиться заради моди чи вигоди, я не можу. Я безмірно захоплююся тими людьми, які всиновлюють дітей, беруть на виховання. Свого часу приклад людей, з якими я знайомився, підштовхнув мене до того, щоб самому так вчинити. Чого і Вам бажаю.

 

Ієрей Андрій Пінчук

Дніпропетровська обласна благодійна організація «Сяйво веселки».

www.deti.dp.ua

Залиште свій коментар