Це маленьке сонечко з ніжним ім'ям Олеся народилося 1 січня 2015 року. Дуже хотілося б розповісти далі, як щасливі батьки вирушили з немовлям додому, як воно вчилося посміхатися й упізнавати голоси батьків... Але все було не так.
З народження дитина без перестанку кричала від болю. У пологовому будинку її лікували від дисбактеріозу, але нічого не допомагало. Через 15 діб малу перевели до 3 лікарні, де поставили діагноз непереносимість лактози й лікували вже від нього. Призначали все нові препарати, а результату не було. Біда не приходить одна – в Олесі з'явилися судоми, як за синдрома Веста – 200-300 нападівна день.
Лікарня №3 відразу ж перевела дівчинку долікарні №5, а 5-а (після призначення протисудомних, які не допомогли) виписала її додому з напуттям: «Вирішуйте свої проблеми самі». Батьки звернулися до Обласної дитячої лікарні, й там, нарешті, виявили хірургічну проблему ШКТ – хворобу Гіршпрунга: була відсутня перистальтика в одній із ділянок кишечника.
Дівчинку прооперували, вражену частину кишечника видалили, встановили калостому. Але тут втрутилися судоми: через сильні напади шви на животику розходилися, кишечник опинявся зовні, його доводилося вправляти йзашивати рану знову. З цієї причини за 2 тижні Олеся пережила 4 операції; дитині в цей час було 3 місяці.
Потім були ще 2 операції з проміжком у півроку, й кілька місяців тому стому зняли. Слава богу, зараз проблеми з кишечником майже повністю вирішені.
В Обласній дитячій лікарні подолали судоми за допомогою Депакина й Левіцітама. Крім того Олеся брала участь в американській експериментальнійпрограмі, приймаючи новий протисудомний препарат. Після цього енцефалограма не зафіксувала взагалі жодних нападів. Синдром Веста відступив, але ДЦП залишився.
Ще рік після припинення судом малій не рекомендували ЛФК та масажі. Коли цей термін минув, мама почала шукати можливості реабілітації. Дівчинку взяли в реабцентр денного перебування в Новомосковську, й уже за 2 тижні з'явилися значні результати: розслабилися м'язи, дитина сама рветься робити вправи, які роблять у центрі. Мінімум 3 години на день забирає така фізкультура. Після занять стали працювати навіть очні м'язи: око, який раніше косило, тепер рівно дивиться.
На жаль, Олеся поки не сидить, не стоїть, не тримає голову. Зате вона впізнає батьків, проявляє емоції, бере іграшки. Улюблені – музичні. А ще мала дуже любить, коли з нею розмовляють.
Курс у Міжнародній клініці відновного лікування має стати першою серйозною реабілітацією Олесі. Клініка готова прийняти дитину, але, на жаль, батьки не можуть собі дозволити оплату. Давайте допоможемо Олесеві впоратися з ДЦП так само, як вона поборола інші діагнози!
ПІБ: Оганян Олеся Кареновна
Дата народження:01.01.2015
Діагноз: ДЦП, комбінований тетрапарез, симптоматична епілепсія
©ㅤБлагодійний фонд «Помагаєм»ㅤ|ㅤ2023