Джерело:http://ngo.donetsk.ua

 

У Дніпропетровську небайдужі організували волонтерській рух «Сяйво веселки», який допомагає покинутим дітям у лікарнях, залучає благодійників до допомоги тяжкохворим дітям, проводить розважальні програми та розвиваючі заняття у дніпропетровських будинках маляти.

Люди, які займаються покинутими дітьми, знають, як важко дивитися на дітей-відмовників, бо матері як ніхто розуміють, що новонароджена дитина – найбільше чудо, яке тільки може бути у світі, адже це поява нової людини. І те, якою буде ця людина – чи новою матір’ю Терезою, чи новим серійним вбивцею, залежить не лише від генів, долі чи ще чогось, а насамперед від того, які уявлення про світ вона отримає. Якщо навколо дитини складається дружнє навколишнє середовище, якщо вона з народження знає, що таке увага, любов та батьківське піклування, то і вона вмітиме любити й дарувати тепло. А от якщо уся інформація з навколишнього середовища свідчить про те, що світ – жорстоке і непевне місце, тоді усе може бути складно.

 

Волонтери почали свою діяльніть тому що знають, як боляче дивитись на  дитину, яка не знає, що таке материнська турбота, яку ніхто не притуляв до грудей і не брав на руки, коли вона плакала. Страшно, коли зовсім невинне і беззахисне немовля, яке може заходитися у істериці, але нікому буде звернути на нього увагу і приголубити, бо воно – відмовник. Жінки, які хоч раз побували у лікарні, де лежать відмовники, не можуть забути їхніх криків і страхітливих картин, коли діти, розгойдуючись, сидять у ліжках – адже їх нікому заколисати та заспівати лагідну пісеньку. Вони самісінькі від народження, і у них немає поруч жодної душі, яка піклувалася б про них і яка б запевнила їх у тому, що світ – не таке страшне місце, як їм, напевно, здається.  

 

Одною із таких матусь одного разу стала Наталя Савченко. Подивившись у очі дітям-відмовникам, вона вже не змогла їх забути, і, спілкуючись на міському форумі з іншими мамами,  стала організовувати у Дніпропетровську волонтерський рух. Невелика ініціативна група жінок стала допомагати покинутим дітям у лікарнях, залучати благодійників до допомоги тяжкохворим дітям, проводити розважальні програми та розвиваючі заняття у дніпропетровських будинках маляти.

 

Головне для дітей – любов

 

Іншим поштовхом для розвитку дитячої благодійності на Дніпропетровщині став священик та батько-вихователь дитячого будинку сімейного типу Андрій Пінчук. Отець Андрій кілька років пропрацював у дитячих будинках, і на практиці побачив, наскільки важлива та необхідна для дитини сім’я. Тоді він і вирішив узяти до себе в родину перших прийомних дітей, а згодом і заснувати дитячий будинок сімейного типу. Він шукав однодумців, небайдужих до чужих проблем, а також батьків, які мали досвід оформлення опіки над сиротами та могли б дати поради іншим.

 

І от отець Андрій та Наталя Савченко вирішили об’єднати свої зусилля – так і з’явилася Дніпропетровська обласна благодійна організація «Колиска надії», яка згодом була перейменована у «Сяйво веселки».

 

Спочатку організація займалася підтримкою родин, що взяли до себе дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківської опіки, та допомогою дитячим лікарням і тяжкохворим дітям.

 

«Дитячі будинки мають безліч серйозних проблем, - розповідає отець Андрій. – При всьому бажанні вони не можуть створити для дитини атмосферу, необхідну для її гармонійного розвитку. У сучасних дитячих закладах вихователі не мають права навантажувати дітей хатніми обов’язками, бо законодавством це розцінюється як трудова експлуатація. Але таким чином, по-перше, у дітей зовсім не формуються трудові навички, а по-друге, взамін їм можуть дати у кращому разі – гуртки, а у гіршому – цілодобовий перегляд телевізору, що, звісно, не йде на користь дитині. До того ж, у дитячих закладах ніхто не слідкує за успішністю дитини у навчанні, бо перевіряти домашні завдання просто немає кому. Жоден вихователь фізично не в змозі приділити достатньо уваги кожній дитині, а діти, у яких за плечима важке минуле, потребують її у рази більше, ніж звичайні. Діти у дитячих будинках незмінно ростуть із неправильним сприйняттям світу і рідко коли не поповнюють ряди наркоманів, злочинців, бомжів чи самогубців. І не вірте усій тій позитивній статистиці, яка говорить про зворотнє – повірте, я знаю, про що кажу. У дитячих будинках, які б гарні вони не були, діти не знаходять головного – батьківської любові та родинного тепла».

 

Те ж саме розповідає і Наталя Савченко про дітей-відмовників: «Діти, які лежать у лікарнях без батьків, покинуті усіма. Звісно, про них піклуються медсестри, але уявіть собі, що таке робота медсестри у інфекційному відділені!.. Вони часто не встигають навіть вчасно переодягти-нагодувати-помити кожну дитину, що ж говорити про якісь ігри, розвиваючі заняття, крихти уваги та допомогу психолога... Важко повірити, що дитячий будинок може бути для когось бажаним місцем, але для відмовників це саме так».

 

«Сяйво веселки» сяє для всіх

 

Організація «Сяйво веселки» працює саме у цих напрямках. Волонтери організації намагаються зробити усе можливе: у рамках програми «Здорова дитина» вони збирають кошти на лікування тяжкохворих дітей, забезпечують покинутих дітей харчуванням, ліками, одягом та іншими необхідними речами, купують медичне обладнання у лікарні та допомагають їм із ремонтами, проводять свята і творчі заняття у будинках маляти та відділеннях онкогематології.

 

Інша програма «Світ без сиріт» спрямована на підтримку прийомних сімей, а також дитячих будинків сімейного типу.

 

«Виховувати прийомних дітей дуже важко, - розповідає отець Андрій. – Вони потребують удесятеро більше любові та уваги, аніж власні діти, і до того ж вимагають величезної відповідальності, адже головне – не нашкодити. Люди, які наважуються взяти до себе прийомну дитину або ж просто приходять у дитячі будинки поспілкуватися з дітьми, завжди мають пам’ятати, що не можна вимагати багато від таких дітей. Ці діти особливі, вони мають інший життєвий досвід: можливо, вони багато днів голодували і просили милостиню, можливо, вони росли у притоні алкоголіків чи наркоманів, можливо, їх щодня жорстоко били чи сексуально експлуатували, можливо, на їхніх очах батько вбив матір…Будьте терплячими до їх слабкостей, не цурайтесь їх через лихослів’я, куріння та злодійство, а просто  безмежно любіть їх такими, які вони є.  Не повчайте їх – вони не будуть вас слухатися, поки ви не заробите авторитет у їх очах. А заробити його можна тільки любов’ю, і любов’ю не до тієї дитини, яку ви хочете перед собою бачити, і не до тієї, якою хоче здатися вам вона, а виключно до тої, якою вона насправді є. Але в той же час не дозволяйте їм тиснути на вашу жалість і маніпулювати вами, адже сліпа любов шкодить. І в жодному разі не чекайте від них вдячності, інакше усі стосунки можуть зруйнуватися!.. Прийміть як даність те, що навіть найжахливіші рідні батьки завжди будуть для таких дітей важливішими, аніж найкращі, але прийомні, і не намагайтесь змінити це».

 

Отець Андрій та його однодумці, що наслідували його приклад, допомагають іншим навчитися правильно поводитися із такими дітьми, забезпечують юридичні консультації та допомагають прийомним сім’ям вирішити житлові проблеми, організовують дітям цікаве дозвілля.

 

Організація постійно розширяє сферу своєї діяльності. Зараз у планах «веселковців» - запуск програми «Крок у майбутнє», яка передбачає підтримку дітей-випускників виховальних закладів, реалізацію різноманітних програм та індивідуальний супровід випускників. У майбутньому також планується розробка і запуск програм, спрямованих на підтримку кризових родин та профілактику сирітства, реінтеграцію дитини у біологічну сім’ю, профілактику абортів, підготовку спеціалістів по соціальному супроводу, створення «дитячого села» та підвищення соціальної свідомості мас.

 

Байдужість – найбільша проблема

 

Звісно, є і багато проблем. Подібні організації стикаються з тим, що у нас немає єдиної  програми вирішення проблем сирітства і єдиного документа, який би регулював діяльність у цьому напрямку. Відсутня також законодавча підтримка діяльності благодійних організацій, майже немає пільг та заохочень.

 

На жаль, у Дніпропетровській області не діє програма соціального замовлення, яка існує у багатьох країнах та деяких областях нашої держави. Така програма могла б суттєво знизити навантаження на державні структури і розподілити його між благодійниками. Великою проблемою стає також неузгодженість між різними підрозділами державних органів і нестача спеціалістів у сфері благодійної діяльності.

 

Все ж основною проблемою залишається людська байдужість. Високий рівень недовіри до подібних організацій – ось головне, що заважає розвитку благодійності на Дніпропетровщині. Проте, не треба стояти осторонь таких важливих проблем. У пригоді стане найменша сума, переказана на рахунок, чи хоча б одноразово здана кров; передані у дитячий будинок речі або ж просто візит до хворих, покинутих або позбавлених батьків дітей. І, якщо в людей не вистачає альтруїзму для того, щоб привносити у світ частинку добра, то можна робити це хоча б із егоїстичних цілей: адже наші діти житимуть у тому суспільстві, яке створюємо ми самі. І тільки ми можемо створити світ, у якому не буде місця новим наркоманам, вбивцям чи крадіям, породженим нашою байдужістю.

 

Алла Грицай

скачать шаблоны для dle 10.3Финансовый портал как заработать на forex

Ты можешь помочь, не оставайся равнодушным!

Пожертвовать Волонтерство гуманитарка Установить копилку