Про таємницю без таємниць

img

Підтримка родини

Про таємницю без таємниць

Усиновлення в нашій країні - справа клопітка і суцільно таємнича. Воно й зрозуміло - багато усиновителів прагне, щоб про їх вчинок знало невеличке коло людей. І причини тут різні: не завдавати додаткову травму усиновленій дитині, приховати власне безпліддя, уникнути згодом проблем з вихованням некровних дітей, та й хіба мало чого ще...

 

Зрозуміти усиновителів можна - не так-то просто прищепити гілочку з чужого родового дерева до власного. Однією зміною прізвища прийомної дитини не обійдешся. Тут треба справжнє вміння і професіоналізм. Вчитися ж часто доводиться на власних помилках, які згодом виправити виявляється не завжди можливим - не прийнято у нас з подібними таємницями до фахівців ходити.

Дніпропетровська обласна благодійна організація «Сяйво веселки» вирішила тактовно, не порушуючи секретів, допомогти усиновителям у вихованні їхніх дітей. За підтримки фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» був організований і проведений спеціальний п'ятиденний тренінг для усиновителів і кандидатів в усиновлювачі, який пройшов з 14 по 18 листопада. Люди, яких об'єднує одна велика таємниця, нарешті зустрілися разом і не тільки змогли обговорити спільні для них питання, а й отримати багато корисної практичної інформації про своїх дітей від професійних психологів-тренерів.

П'ять днів поспіль психологи Маріанна Лапіна та Оксана Костинська розповідали своїм слухачам про особливості прийомних дітей і відповідали на численні запитання.

Тренінг розпочався з, здавалося б, банального запитання до групи: «Навіщо людині потрібна сім'я?». Відповідей на нього послідувало неймовірно багато - від філософського «для побудови фундаменту особистості» - до буденного «комфорту та побуту». Батькам доводилося замислюватися над багатьма питаннями, які до цього вважалися зрозумілими. Вони прояснювали для себе різницю в бажаннях усиновленої дитини і їх власних бажаннях, вчилися розрізняти фантазії і реальну картину того, що відбувається. Ідеальні подання кандидатів в усиновлювачі доповнювалися практичною інформацією тих, хто вже став батьками. Такий двосторонній обмін досвідом став вельми корисним для всіх учасників групи.

Своєчасноюдля багатьох із слухачів виявилася інформація про формування нормальної прихильності у дітей до своїх батьків і про те, як правильно чинити, якщо в сім'ю потрапила дитина з травмою прихильності. А якщо враховувати те, що прихильність до мами починає формуватися у малюка ще на внутрішньоутробному періоді його розвитку, то стає зрозумілим, що в кожному разі, до прийомних батьків потрапляють діти, які спочатку травмовані. Звичайно, вік має значення, але питання при цьому не в наявності травми, яка в будь-якому разі присутня, а в її глибині та способах реабілітації.

Несподіваним для батьків було почути про те, що вікові кризи - це не тільки негативні прояви в поведінці дітей, а й закономірні етапи правильного формування особистості. До тренінгу багато хто і не здогадувався, що криза - це можливість для дитини перейти на якісно новий рівень дорослішання і самостійності.

Корисним для учасників тренінгу стало близьке знайомство з власним «внутрішнім батьком», який дістався нам у спадок від тат і мам і здатний «прокидатися» в моменти взаємодії з дітьми. Саме він диктує нам на неусвідомленому рівні, як слід виховувати дитину, і методи його не завжди адекватні і відповідають випадку.

Дивним для багатьох присутніх було повернутися до «внутрішньої дитини», якаяк і раніше живе в душі кожного дорослого і часом вимагає розради і розуміння. Кожен із слухачів знайшов для «внутрішньої дитини» слова подяки і за допомогою цих слів зміг краще зрозуміти своїх прийомних дітей.

Дуже схвилювала батьків інформація про те, як діти переживають різного роду насильство, від фізичного до сексуального, і які ознаки вказують на те, що малюк зіткнувся з жорстокістю старших і потребує допомоги.

Багатьом гірко було дізнатися, що смерть і втрата біологічних батьків залишає незгладимий слід у дитячих душах і потрібне проходження цілого ряду певних етапів роботи горя для того, щоб усиновлена ​​дитина почала прив'язуватися до нової сім'ї.

Тривалоюі глибинноюстала робота по розумінню мотивів усиновлення дитини - учасники тренінгу змогли переконатися, які різні почуття ними рухають на шляху здійснення цього відповідального кроку.

Розділилися думки у групіз приводу того, чи повинна прийомна дитина, якщо вонапотрапилау сім'ю в дитинстві, знати що-небудь про своє походження. Своїми історіями поділилися ті з мам, хто повідомив дитині про усиновлення і ті, хто вирішив залишити цю таємницю таємницею.

Психологи демонстрували на тренінгу відеофільми з подальшим їх обговоренням, а також кожному з усиновителів в допомогу було надано детальні інформаційні матеріали.

За час, який усиновителі і кандидати в усиновлювачі, провели в активному спілкуванні один з одним, вони встигли подружитися і вирішили згодом не втрачати контакту. Всі присутні говорили про те, що подібні тренінги хотілося б відвідувати частіше, оскільки побувати в колі однодумців більше ніде неможливо.

 

 


Оксана Костинська

психолог, тренер

www.pomogaem.com.ua

Залиште свій коментар